Псалом 129:1—8
Пісня проча́н.
129 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, —нехай но Ізраїль повı́сть!
2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́,та мене не поду́жали!
3 Ора́ли були́ на хребтı́ моїм плугатарı́,поклали вони довгі бо́розни,
4 та Господь справедливий,— Він шну́ри безбожних порва́в!
5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті,хто Сіона нена́видить!
6 Бодай стали вони, як трава на даха́х,що всихає вона, поки ви́росте,
7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить,ані обере́мка свого в’яза́льник,
8 і не скаже прохо́жий до них:„Благослове́ння Господнє на вас,
благословля́ємо вас Ім’я́м Господа!“