Псалом 142:1—7
Псалом навча́льний, Давида, коли він був у печері. Молитва.
142 Мій голос до Господа, — я кличу,мій голос до Господа, — я блага́ю!
2 Перед обличчям Його вилива́ю я мову свою,про недолю свою я розка́зую перед обличчям Його́,
3 коли́ омліва́є мій дух у мені.А Ти знаєш дорогу мою:
на дорозі, якою ходжу́,па́стку для мене сховали!
4 Право́руч поглянь і побач:немає ніко́го знайо́мого,
загинув приту́лок від мене,ніхто не питає за душу мою.
5 Я кличу до Тебе, о Господи,я кажу́: „Ти моє пристано́вище,
доля моя у країні живих!“
6 Прислу́хайся ж Ти до блага́ння мого́,бо зробився я зо́всім нужде́нний!
Визволь мене від моїх переслı́дників,бо стали сильніші від мене вони!
7 Ви́веди душу мою із в’язни́ці,щоб сла́вити Йме́ння Твоє!
Праведні ото́чать мене,як учи́ниш добро надо мною!
