Псалом 144:1—15
Давидів.
144 Благослове́нний Господь, моя ске́ля,що руки мої Він навчає до бо́ю,
пальці мої — до війни́!
2 Він моє милосердя й тверди́ня моя,форте́ця моя та моя охоро́на мені,
Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся,Він мій наро́д підбиває під мене!
3 Господи, що́ то люди́на, що знаєш її,що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
4 Люди́на стала до па́ри подı́бна,її дні — як та тінь промину́ща!
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди́,доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
6 Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш,пошли Свої стрı́ли, і їх побенте́ж!
7 Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й,і визволь мене з вод великих,
від руки чужинцı́в,
8 що їхні уста́ промовляють неправду,а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
9 Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі,на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
10 що Ти перемогу царям подає́ш,що рятуєш Давида, Свого раба,
від лихого меча́!
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинцı́в,що їхні уста́ промовляють марно́ту,
а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
12 щоб були́ сини наші, немов саджанцı́,ви́плекані в їхній мо́лодості,
наші до́чки — немов ті нарı́жні стовпи́,ви́тесані на окра́су палати!
13 Повні наші комо́ри, —вони видають найрізнı́ше,
ко́тяться тисячами наші вı́вці та ко́зи,десятками тисяч по наших подвı́р’ях розпло́джуються!
14 Ситі наші бики́, немає приго́д інемає хворо́би,
і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
15 Блаженний наро́д, що йому так веде́ться,блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
