Псалом 35:1—28
Давидів.
35 Судися, о Господи, з тими, хто су́диться зо мноювоюй з тими, хто зо мною воює,
2 візьми мало́го й великого щита́, —і встань мені на допомогу!
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м,скажи до моєї душі: „Я — спасı́ння твоє“!
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті,хто чатує на душу* мою;
хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті,хто лихо мені замишляє.
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі,і Ангол Господній нехай їх жене;
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́,і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене,яму копають безвинно на душу мою!
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде,і сітка його, яку він наставив, хай зловить його
у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 А душа моя в Господі буде радіти,звеселиться Його допомогою!
10 Скажуть усі мої кості:*„Господи, хто подібний до Тебе?“
Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього,покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 Свідки встають неправдиві,чого я не знав — питають мене,
12 віддають мені злом за добро,осиро́чують душу мою!
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту,душу свою мучив по́стом,
молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, —так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері,
був я засму́чений, схи́лений.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться,напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те;
кричать, і не вмовка́ють,
16 з дармоїдами та пересмı́шникамискрего́чуть на мене своїми зубами.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це?Відверни́ мою душу від їхніх зубı́в,
від отих левчуків одина́чку мою!
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих,буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Нехай з мене не тı́шаться ті,хто ворогує на мене безви́нно,
нехай ті не морга́ють очима,хто мене без причини нена́видить,
20 бо говорять вони не про мир,але на спокı́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 свої уста на мене вони розкрива́ють,говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж,Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Устань, і збудися на суд мій,Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій,і нехай через мене не тішаться,
25 нехай не говорять у серці своїм:„Ага, — його маємо ми“,
хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом,хто з мого нещастя радіє,
бодай вбрались у сором та в га́ньбу,хто рота свого розкриває на мене!
27 Хай співають та звесе ляються ті,хто бажає мені правоти́,
і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь,що миру бажає Своєму рабові!“
28 А язик мій звіщатиме правду Твою,славу Твою кожен день!
