Псалом 90:1—17
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
90 Господи, пристано́вищем нашим Ти бувз роду в рід!
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені,і поки Ти витворив землю та світ,
то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху,і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ,— немов день той вчорашній, який проминув,
й як сторо́жа нічна́.
5 Пустив Ти на них течію́,вони стали, як сон,
вони, як трава, що мина́є:
6 уранці вона розцвітає й росте, —а на вечір зів’я́не та со́хне!
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо,і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе,гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм,скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ,а при силах — вісімдеся́т літ,
і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та,бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Хто відає силу гніву Твого́?А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні,щоб ми набули́ серце мудре!
13 Привернися ж, о Господи,— доки терпı́тимемо? —і пожалій Своїх рабів!
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям,і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас,за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Нехай ви́явиться Твоє дı́ло рабам Твоїм,а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 і хай буде над нами благоволı́ння Господа, Бога нашого,і дı́ло рук наших утверди́ нам,
і діло рук наших — утверди́ його!
