Пісня над піснями 1:1—17
1 Соломонова Пісня над піснями.*
Ту́га молодої за своїм молодим
2 „Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, —бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 На запах оливи твої запашнı́,твоє йме́ння — неначе олива розлита,
тому діви кохають тебе!
4 Потягни ти мене за собою, біжім!Цар впровадив мене у пала́ти свої, —
ми радіти та тı́шитись будемо тобою,згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, —
поправді кохають тебе!
5 Дочки єрусалимські, —я чорна та гарна,
немов ті намети кеда́рські,*мов за́навіси Соломонові!
6 Не дивіться на те, що смугля́венька я,бож сонце мене опали́ло,
— сини неньки моєї на мене розгнı́валися,настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, —
та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя:Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі?
Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 „Якщо ти не знаєш цього́, вродливı́ша посеред жіно́к,то вийди собі за слідами отари,
і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
Взає́мне оспı́вування краси́
9 „Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових,о моя ти подру́женько!
10 Гарні щı́чки твої поміж шну́рами пе́рел,а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобіразом із срібними ку́льками!“
12 „Доки цар при своє́му столі,то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри:спочиває між пе́рсами в мене!
14 Мій коханий для мене — мов ки́прове гронов ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша!Твої очі немов голуби́ні!“
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний!а ложе нам — зе́лень!
17 Бруси наших домів — то кедри́ни,стелі в нас — кипари́си!“
