Пісня над піснями 2:1—17
2 „Я — саро́нська троя́нда,я доли́нна ліле́я!
2 Як ліле́я між те́реном,так подру́га моя поміж дı́вами!“
3 „Як та яблуня між лісови́ми дере́вами,так мій коханий поміж юнака́ми, —
його тı́ні жадала й сиділа я в ній,і його плід для мого піднебı́ння солодкий!
4 Він впровадив мене до виня́рні,а пра́пор його надо мною — любов!
5 Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом,освіжı́ть мене яблуками,
— бо я хвора з любови!
6 Ліва рука його — під головою моєю,прави́ця ж його — пригорта́є мене!..
7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські,газе́лями чи польови́ми оленями, —
щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови,аж доки йому́ до вподо́би!“
8 „Голос мого коханого!Ось він іде, ось він скаче гора́ми,
по пагı́рках вистри́бує.
9 Мій коханий подібний до са́рничи до молодого оленя.
Он стоїть він у нас за стіною,зазирає у вı́кна,
заглядає у ґра́ти.
10 Мій коханий озвався й промовив до мене:„Уставай же, подру́го моя,
моя кра́сна, й до мене ходи́!
11 Бо оце промину́ла пора дощова́,дощ ущу́х, перейшов собі він.
12 Показались квітки́ на землі,пора солове́йка настала,
і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!
13 Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́,і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали.
Уставай же, подру́го моя,моя красна, й до ме́не ходи́!“
14 „Голубко моя у розщı́линах ске́льних,у бе́скіднім схо́вку, —
дай побачити мені твоє ли́чко,дай почути мені голосо́к твій,
бо голос твій милий,а личко твоє уродли́ве!“
15 „Ловіть нам лисиці,лисиня́та маленькі,
що ушко́джують нам виногра́дники,виноградники ж наші — у цвı́ті!
16 Мій коханий — він мій, я ж його́,він пасе між ліле́ями!
17 Поки день прохоло́ду навı́є,а тı́ні втечу́ть, —
вернись, мій коханий,стань подібний до са́рни
чи до молодого оленяв паху́чих гора́х!“
