Пісня над піснями 4:1—16
4 „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хоро́ша!
Твої оченя́тка, немов ті голу́бки,
глядя́ть з-за серпа́нку твого́!Твої ко́си — немов стадо кіз,
що хви́лями схо́дять з гори Гілеа́дської!
2 Твої зу́бки — немов та отара овець пообстри́ганих,що з ку́пелю вийшли,
що ко́тять близня́та,і між ними немає неплı́дної,
3 Твої гу́бки — немов кармази́нова нитка,твої у́стонька красні,
мов частина грана́тного яблука —скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!
4 Твоя шия — немов та Давидова башта,
на збро́ю збудо́вана:тисяча щитів повішена в ній,
усе щити ли́царів!
5 Два пе́рса твої — мов ті двоє близнят молодих у газе́лі,що випа́суються між ліле́ями.
6 Поки день прохоло́ду навіє,а тı́ні втечуть,
піду́ я собі на ту ми́ррину го́руй на па́гірок ладану“.
7 „Уся ти прекрасна, моя ти подру́женько,і пля́ми нема на тобі!
8 Зо мною з Лівану, моя нарече́на,зо мною з Лівану ти пı́деш!
Спогля́неш з вершини Ама́ни,з вершини Сенı́ру й Гермо́ну,*
з лего́вища левів,з леопа́рдових гір.
9 Забра́ла ти серце мені, моя се́стро, моя нарече́на,забра́ла ти серце мені самим о́чком своїм,
разо́чком одне́ньким намиста свого!
10 Яке любе коха́ння твоє, о сестрице моя, нарече́на!Скільки ліпша любов твоя за вино,
а запа́шність олив твоїх — за всі па́хощі!“
11 Уста твої кра́пають мед щільнико́вий, моя наречена,мед і молоко — під твоїм язичко́м,
а па́хощ одежі твоє́ї — як ліва́нські ті па́хощі!“
12 „Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя —замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.
13 Лоно твоє — сад грана́тових яблуз плодо́м доскона́лим,
ки́при із на́рдами,
14 нард і шафра́н, пахуча трости́на й кори́цяз усіма деревами ла́дану,
ми́рра й ало́е зо всіма́ найзапашнı́шими па́хощами,
15 ти джерело́ садкове́, криниця живої води,* та тієї,що пли́не з Лива́ну“!
Взає́мне пра́гнення
16 „Прокинься, о вітре з півно́чі,і прили́нь, вітре з полу́дня, —
повій на садок мій:нехай потечуть його па́хощі!
Хай коха́ний мій при́йде до са́ду свого́,і нехай споживе́ плід найкращий його!“
