Пісня над піснями 7:1—13
7 „Хороші які стали ноги твої в черевичках,князı́вно моя́!
Заокру́глення сте́гон твоїх — мов намисто, руками мисте́цькими ви́точене!
2 Твоє лоно — немов круглото́чена чаша,в якій не забра́кне вина запашно́го!
Твій живіт — сніп пшениці,ото́чений тими ліле́ями!
3 Два пе́рса твої —немов двоє сарня́ток близня́т!
4 Твоя шия — як ба́шта із кости слоно́вої,твої очі — озе́рця в Хешбо́ні
при брамі того Бат-Рабı́му,в тебе ніс — немов башта лива́нська,
що ди́виться все в бік Дама́ску!
5 Голı́вка твоя на тобі — мов Карме́л,а коса́ на голı́вці твоїй — немов пу́рпур, —
поло́нений цар тими ку́черями!
6 Яка ти прекрасна й приємна яка,о любов в розко́шах!
7 Став подібний до па́льми твій стан,твої ж пе́рса — до грон виногра́дних!
8 Я поду́мав: ви́беруся на цю па́льму,схоплю́ся за вı́ття її, —
і нехай стануть пе́рса твої,немов виноградні ті грона,
а па́хощ диха́ння твого — як яблука!“
Молода кличе молодого
9 „А у́ста твої — як найліпше вино:просту́є воно до мого коханого,
чинить промо́вистими й уста сплячих!
10 Я належу своєму коханому,а його пожада́ння — до мене!
11 Ходи ж, мій коханий, та ви́йдемо в поле,переночу́ємо в се́лах!
12 Устанемо рано, й ходім у сади - виногради,поди́вимося, чи зацвів виноград,
чи квітки́ розцвіли́сь,чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли?
Там любов свою тобі дам!
13 Видадуть пах мандраго́ри,*при наших же вхо́дах — всіля́кі коштовні плоди́,
новı́ та старі,що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!“
Примітки
^ Мандрагора — рослина з роду пасльонових, її яблучка звуться „яблучка кохання“, — їх уживали, як чари на кохання. Пор. 1 М. 30:14.
