Пісня над піснями 8:1—14

8  „О, коли б ти мені був за брата,що пе́рса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе,—і ніхто мені не докоря́в би!  Повела́ б я тебе й привела́ б у дім нені своєї:ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашни́м,со́ком грана́тових яблук своїх!  Ліва рука його — під головою моєю,прави́ця ж його — пригорта́є мене!  Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, —нащо б споло́хали, й нащо б збудили любови, аж доки йому до вподо́би!“  „Хто вона, що вихо́дить із пустині,спира́ючися на свого коханого? Під яблунею я збуди́ла тебе, —там повила́ тебе мати твоя, там тебе повила́ твоя породи́телька!“  „Поклади ти мене, як печатку на серце своє,як печать на раме́но своє, бо сильна любов, як смерть,за́здрощі неперемо́жні, немов той шео́л, — його жар — жар огню,воно по́лум’я Господа!  Во́ди великі не зможуть згаси́ти коха́ння,ані рı́ки його не заллю́ть! Коли б хто давав за любов маєток увесь свого дому,то ним погорди́ли б зовсı́м!“  „Є сестра в нас мала,й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестри́чці в той день,коли сва́тати бу́дуть її? —  Якщо вона мур, —заборо́ло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері —обкладе́мо кедро́вою до́шкою їх“. 10  „Я мур, мої ж пе́рса — як ба́шти, —тоді я була́ в його о́чах мов та, яка спо́кій прова́дить“. 11  „Виноградинка мав Соломон у Баал-Гамо́ні,виноградника він віддава́в сторожа́м, — щоб кожен прино́сив за плід йоготисячу срı́бла. 12  Але мій виногра́дник, що маю його, при мені!Тобі, Соломо́не, хай буде та тисяча, а сторожа́м його пло́ду — дві сотні! 13  О ти, що сидиш у садка́х, —друзі твої прислуха́ються до твого голосу: дай почути його і мені!“ 14  „Утікай, мій коха́ний,і станься подібний до са́рни собі, чи до молодого оленяу бальза́мових го́рах!“

Примітки