Пісня над піснями 8:1—14
8 „О, коли б ти мені був за брата,що пе́рса ссав в нені моєї,
коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе,—і ніхто мені не докоря́в би!
2 Повела́ б я тебе й привела́ б у дім нені своєї:ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашни́м,со́ком грана́тових яблук своїх!
3 Ліва рука його — під головою моєю,прави́ця ж його — пригорта́є мене!
4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, —нащо б споло́хали, й нащо б збудили любови,
аж доки йому до вподо́би!“
5 „Хто вона, що вихо́дить із пустині,спира́ючися на свого коханого?
Під яблунею я збуди́ла тебе, —там повила́ тебе мати твоя,
там тебе повила́ твоя породи́телька!“
6 „Поклади ти мене, як печатку на серце своє,як печать на раме́но своє,
бо сильна любов, як смерть,за́здрощі неперемо́жні, немов той шео́л, —
його жар — жар огню,воно по́лум’я Господа!
7 Во́ди великі не зможуть згаси́ти коха́ння,ані рı́ки його не заллю́ть!
Коли б хто давав за любов маєток увесь свого дому,то ним погорди́ли б зовсı́м!“
8 „Є сестра в нас мала,й перс у неї нема ще.
Що зробимо нашій сестри́чці в той день,коли сва́тати бу́дуть її? —
9 Якщо вона мур, —заборо́ло із срібла збудуємо на ній,
а якщо вона двері —обкладе́мо кедро́вою до́шкою їх“.
10 „Я мур, мої ж пе́рса — як ба́шти, —тоді я була́ в його о́чах мов та,
яка спо́кій прова́дить“.
11 „Виноградинка мав Соломон у Баал-Гамо́ні,виноградника він віддава́в сторожа́м, —
щоб кожен прино́сив за плід йоготисячу срı́бла.
12 Але мій виногра́дник, що маю його, при мені!Тобі, Соломо́не, хай буде та тисяча,
а сторожа́м його пло́ду — дві сотні!
13 О ти, що сидиш у садка́х, —друзі твої прислуха́ються до твого голосу:
дай почути його і мені!“
14 „Утікай, мій коха́ний,і станься подібний до са́рни собі,
чи до молодого оленяу бальза́мових го́рах!“
