Римлян 10:1—21
10 Браття, бажа́ння мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасı́ння.
2 Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом.
3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
4 Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує.
5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“.
6 А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“ цебто зве́сти додолу Христа,
7 або: „Хто зı́йде в безодню?“ цебто ви́вести з мертвих Христа.
8 Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо.
9 Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповı́дуємо для спасı́ння.
11 Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“.
12 Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
13 Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасе́ний“.
Не всі послухались Євангелії
14 Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
15 І як будуть проповідувати, коли не будуть по́слані? Як написано:
„Які гарні ноги благовісників миру,благовісників добра́“.
16 Але не всі послухались Єва́нгелії. Бо Ісая каже:
„Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?“
17 Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве.
18 Та кажу́: Чи не чули вони? Отож:
„По всій землі їхній голос пішов,і їхні слова́ в кінці світу!“
19 Але кажу́: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить:
„Я викличу заздрість у вас ненаро́дом, —роздражню́ вас нерозумним народом“.
20 А Ісая сміли́во говорить:
„Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав,відкрився Я тим, хто не питався про Мене!“
21 А про Ізраїля каже:
„Я руки Свої цілий день простягавдо людей неслухня́них і суперечних!“
