Римлян 7:1—25
7 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
2 Бо замı́жня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
5 Бо коли ми жили за тı́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, дı́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв’язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
Гріх пізнається через Зако́н
7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я вмер;
10 і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мı́цно грı́шний через за́повідь.
Роздво́єння людини
14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чоловı́ком,
23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
