Суддів 9:1—57
9 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всьо́го роду ба́тьківського дому своєї матері, кажучи:
2 „Говорı́ть го́лосно до всіх сихемських госпо́дарів: Що́ ліпше для вас: чи панува́ння над вами семидесяти́ мужів, усіх Єруббаа́лових синı́в, чи панува́ння над вами му́жа одно́го? І пам’ятайте, що я кість ваша та тіло ваше“.
3 І говорили брати його матері про нього го́лосно до сихемських госпо́дарів усі ті слова́, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: „Він наш брат“.
4 І дали́ йому сімдеся́т шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легкова́жних людей, — і вони пішли за ним.
5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаа́лових, сімдеся́т чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаа́лів, наймолодший, бо сховався.
6 І були́ зı́брані всі сихемські госпо́дарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
Притча про вибір царя
7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхı́в’ї гори Ґаріззı́м, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм:„Почуйте мене, сихемські госпо́дарі, і хай почує вас Бог!
8 Пішли були раз дерева́,щоб пома́зати царя над собою,і сказали вони до оли́вки:Царюй ти над нами!
9 А оли́вка сказала до них:Чи я загубила* свій товщ,що Бога й людей ним шанують,і сторожити* піду́ над дере́вами?
10 І сказали дере́ва до фіґи:Іди ти, та й над нами царю́й!
11 І сказала їм фіґа:Чи я загубила свої солодо́щіта свій добрий врожа́й,і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
12 І дере́ва промовили до винограду:Іди ти, та й над нами царюй!
13 І промовив до них виноград:Чи я загубив свого со́ка,що Бога й людей весели́ти,і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
14 Тоді всі дере́ва сказали терни́ні:Іди ти, та й над нами царюй!
15 А терни́на сказала дере́вам:якщо справді мене на царянад собою пома́зуєте, —підійдı́ть, похова́йтеся в тı́ні моїй!А як ні, — то ось вийде огонь із терни́ни,та кедри лива́нські поїсть!
Авімеле́хове царюва́ння над Ізраїлем
16 А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настанови́ли Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,
17 бо мій ба́тько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпе́ку, і врятував вас із руки Мідія́на,
18 а ви сьогодні повстали на дім ба́тька мого, та й повбивали синів його, сімдеся́т люда, на одно́му камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими госпо́дарями, бо він брат ваш,
19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!
20 А як ні, — ви́йде огонь з Авімелеха, та й поїсть госпо́дарів Сихему й Бет-Мілло, і ви́йде огонь із госпо́дарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з’їсть Авімелеха“.
21 І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.
22 І володів Авімеле́х над Ізраїлем три роки.
23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими госпо́дарями, — і зрадили сихемські госпо́дарі Авімелеха,
24 щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.
25 І сихемські господарı́ поставили на верхів’ях гір чатівників на нього, і вони грабува́ли все, що прихо́дило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.
26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і довı́рилися йому сихемські господарı́.
27 І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.
28 І говорив Ґаал, син Еведів: „Хто Авімелех і хто Сихе́м, що бу́демо служити йому? Чи ж він не син Єруббаа́лів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми бу́демо служити йому?
29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє вı́йсько, та й вийди!“
30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.
31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: „Ось Ґаал, син Еведів, та брати його прихо́дять до Сихему, і ось вони підбу́рюють місто проти тебе.
32 А тепер устань уночі ти та той наро́д, що з тобою, і чату́й на полі.
33 І буде, — встанеш рано вранці, як схо́дитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, ви́йдуть до тебе, а ти зробиш йому, як зна́йде потрібним рука твоя“.
34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.
35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході місько́ї брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із за́сідки.
36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: „Ось народ схо́дить із верхı́в гір“. І сказав до нього Зевул: „Ти бачиш гірську́ тінь, немов людей!“
37 А Ґаал далі говорив та казав: „Ось народ сходить з верхı́в’я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму“.
38 І сказав до нього Зевул: „Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми бу́дем служити йому? А оце той народ, що ти пого́рджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!“
39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господаря́ми, та й воював з Авімелехом.
40 І Авімелех погнав його, і він побı́г перед ним. І напа́дало багато трупів аж до входу до брами.
41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаал а та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
42 І сталося другого дня, і вийшов наро́д на поле, а Авімелеху доне́сли про це.
43 І взяв він людей, і поділив їх на три вı́дділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ вихо́дить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.
44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході місько́ї брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.
45 І Авімелех воював із містом цı́лий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.
47 І було доне́сено Авімелехові, що зібралися всі господарı́ сихемської ба́шти.
48 І вийшов Авімелех на го́ру Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настина́в галу́ззя з де́рева, і позно́сив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: „Що ви бачили, що́ зробив я, — поспішно зробіть, як я“.
49 І настина́в також увесь народ кожен галу́ззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської ве́жі, близько тисячі чоловіків та жінок.
50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборува́в при Тевеці, та й здобув його.
51 А в сере́дині міста була́ міцна́ башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарı́ міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.
53 Тоді одна жінка кинула горı́шнього ка́меня від жо́рен на Авімелехову голову, — та й розторо́щила йому че́репа.
54 І він зараз кликнув до юнака́, свого́ зброєно́ші, та й сказав йому: „Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!“ І його юна́к проколов його, — і він помер.
55 І побачили ізра́їльтяни, що Авімелех помер, та й порозхо́дилися кожен на своє місце.
56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдеся́т братів своїх.
57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню го́лову, — і прийшло на них прокля́ття Йотама, Єруббаа́лового сина.
