Числа 24:1—25
24 І побачив Валаам, що Господе́ві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного ра́зу, на ворожбу́, і звернув лице́ своє́ до пустині.
2 І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробува́в за своїми племена́ми. І на ньому був Дух Божий!
3 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав:„Мова Валаама, сина Беорового,і мова мужа з очима відкритими,
4 це мова того, хто слухається Божих слів,хто бачить видı́ння Всемогу́тнього,що падає він, але очі відкриті йому.
5 Які, Якове, гарні намети твої,місця перебува́ння твойого, Ізраїлю!
6 Вони розтягли́ся, немов ті долини,немов ті садки́ понад річкою,вони як дере́ва ало́йні, що Господь насадив,як ке́дри над во́дами!
7 Вода потече з його відер,а насіння його — над великими во́дами.Його цар стане вищий за Аґаґа,і царство його піднесе́ться.
8 Із Єгипту Бог вивів його,Він для нього — як міць однорожця!Поїсть він людей, що ворожі йому,і їхні кості потро́щить,а стрı́ли його поламає.
9 Нахилився він, ліг, немов лев,і як леви́ця, — хто підı́йме його?Хто благословляє тебе — той благослове́нний,а хто проклинає тебе — той прокля́тий!“
10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Бала́к до Валаама: „Я покликав тебе прокля́сти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!
11 А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани“.
12 І сказав Валаа́м до Балака: „Чи ж не казав я також до посланцı́в твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:
13 Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не змо́жу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, — що́ казатиме Господь, те́ я буду говорити!
14 А тепер я оце йду до народу свого́. Ходи ж, я звіщу́ тобі, що і зро́бить той народ твоєму народові на кінці днів“.
15 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав:„Мова Валаама, сина Беорового,і мова мужа з очима відкритими,
16 мова того, хто слухається Божих слів,і знає думку Всевишнього,хто бачить видı́ння Всемогутнього,що падає він, але очі відкриті йому.
17 Я бачу його, та не тепер,дивлюся на нього, та він не близьки́й!Сходить зоря́ он від Якова,і підіймається бе́рло з Ізраїля, —ламає він скроні Моавата че́репа всіх синів Сифа!
18 І стане Едом за спа́дщину,і стане Сеїр за посілість своїх ворогів,а Ізраїль робитиме справи великі!
19 І той запанує, хто з Якова,і вигубить рештки із міста“.
20 І побачив він Амали́ка, і виголосив свою приповı́стку пророчу й сказав:„Початок наро́дів — Амали́к,та загине напри́кінці й він!“
21 І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав:„Міцна́ ця оселя твоя,і поклав ти на скелі гніздо́ своє!
22 Але ви́гублений буде Каїн,незаба́ром Ашшу́р поневолить тебе!“
23 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав:„О, хто ж буде жити,як зачне Бог робити оце?
24 І кораблі припливуть від кіттеїв,і Ашшура впоко́рять, і Евера впокорять.Та загине напри́кінці й він!“
25 І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого́. А Балак також пішов на дорогу свою.
