Числа 24:1—25

24  І побачив Валаам, що Господе́ві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного ра́зу, на ворожбу́, і звернув лице́ своє́ до пустині.  І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробува́в за своїми племена́ми. І на ньому був Дух Божий!  І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав:„Мова Валаама, сина Беорового,і мова мужа з очима відкритими,  це мова того, хто слухається Божих слів,хто бачить видı́ння Всемогу́тнього,що падає він, але очі відкриті йому.  Які, Якове, гарні намети твої,місця перебува́ння твойого, Ізраїлю!  Вони розтягли́ся, немов ті долини,немов ті садки́ понад річкою,вони як дере́ва ало́йні, що Господь насадив,як ке́дри над во́дами!  Вода потече з його відер,а насіння його — над великими во́дами.Його цар стане вищий за Аґаґа,і царство його піднесе́ться.  Із Єгипту Бог вивів його,Він для нього — як міць однорожця!Поїсть він людей, що ворожі йому,і їхні кості потро́щить,а стрı́ли його поламає.  Нахилився він, ліг, немов лев,і як леви́ця, — хто підı́йме його?Хто благословляє тебе — той благослове́нний,а хто проклинає тебе — той прокля́тий!“ 10  І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Бала́к до Валаама: „Я покликав тебе прокля́сти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі! 11  А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани“. 12  І сказав Валаа́м до Балака: „Чи ж не казав я також до посланцı́в твоїх, яких послав ти до мене, говорячи: 13  Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не змо́жу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, — що́ казатиме Господь, те́ я буду говорити! 14  А тепер я оце йду до народу свого́. Ходи ж, я звіщу́ тобі, що і зро́бить той народ твоєму народові на кінці днів“. 15  І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав:„Мова Валаама, сина Беорового,і мова мужа з очима відкритими, 16  мова того, хто слухається Божих слів,і знає думку Всевишнього,хто бачить видı́ння Всемогутнього,що падає він, але очі відкриті йому. 17  Я бачу його, та не тепер,дивлюся на нього, та він не близьки́й!Сходить зоря́ он від Якова,і підіймається бе́рло з Ізраїля, —ламає він скроні Моавата че́репа всіх синів Сифа! 18  І стане Едом за спа́дщину,і стане Сеїр за посілість своїх ворогів,а Ізраїль робитиме справи великі! 19  І той запанує, хто з Якова,і вигубить рештки із міста“. 20  І побачив він Амали́ка, і виголосив свою приповı́стку пророчу й сказав:„Початок наро́дів — Амали́к,та загине напри́кінці й він!“ 21  І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав:„Міцна́ ця оселя твоя,і поклав ти на скелі гніздо́ своє! 22  Але ви́гублений буде Каїн,незаба́ром Ашшу́р поневолить тебе!“ 23  І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав:„О, хто ж буде жити,як зачне Бог робити оце? 24  І кораблі припливуть від кіттеїв,і Ашшура впоко́рять, і Евера впокорять.Та загине напри́кінці й він!“ 25  І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого́. А Балак також пішов на дорогу свою.

Примітки