Числа 35:1—34
35 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приерихо́нським Йорда́ном, говорячи:
2 „Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спа́дку свого володіння міста́ на сидіння; і пасови́сько для міст навколо них дасте ви Левитам.
3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасови́ська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.
4 А пасови́ська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назо́вні — тисяча локтів навко́ло.
5 І відміряєте поза містом на схı́дню сторону — дві тисячі лı́ктів, і на півде́нну сторону — дві тисячі ліктів, і на за́хідню сторону — дві тисячі ліктів, і на півнı́чну сторону — дві тисячі ліктів, а місто — усере́дині. Це будуть для вас міські пасови́ська.
6 А з міст, що дасте́ Левитам, буде шість міст на схо́вища, що дасте, щоб утікати туди убı́йникові. А окрім них дасте́ сорок і два міста.
7 Усі ті міста, що дасте Левитам, — сорок і вісім їхніх міст та їхні пасови́ська.
8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, — від більшого дасте більше, а від меншого — менше, кожен за спа́дком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам“.
9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
10 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви пере́йдете Йорда́н до ханаанського кра́ю,
11 то виберіть собі міста, — вони будуть на схо́вища для вас, і втече туди убійник, що заб’є душу невмисне.
12 І будуть для вас ті міста на схо́вища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.
13 А ті міста, що дасте, — шість міст на схо́вища буде для вас.
14 Три місті дасте по той бік Йорда́ну, а три місті дасте в ханаанському кра́ї, — вони будуть міста на схо́вища.
15 Ці шість міст будуть на схо́вища для Ізраїлевих синів, і для прихо́дька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб’є кого невми́сне.
Зако́ни про убійника
16 А коли б хто вдарив кого залізним знаря́ддям, а той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
17 А якщо вдарив його ка́менем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
18 Або вдарив його дерев’я́ним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
19 Месник за кров — він заб’є убійника; як спіткає його, він заб’є його.
20 А якщо пхне його з не́нависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,
21 або з ворогува́ння вдарив його своєю рукою, а той помер, — буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; ме́сник за кров заб’є убійника, як спіткає його.
22 А як хто випадко́во, без не́нависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаря́ддям,
23 або якимбудь ка́менем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,
24 то розсудить громада між убійником та між ме́сником за кров за цими постановами.
25 І громада ви́зволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста схо́вища його, що втік був туди. І ося́де він у ньому аж до смерти найвищого священика, пома́заного святою оливою.
26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста схо́вища його, куди втік був,
27 і зна́йде його месник за кров поза границями міста схо́вища його, і замордує месник за кров убійника, — нема йому вини кро́ви!
28 Бо він пови́нен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика ве́рнеться убійник до землі володіння свого.
29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.
30 Коли хто заб’є кого, то месник за словами свідків заб’є убійника. А одного свідка не до́сить проти кого, щоб осудити на смерть.
31 І не вı́зьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.
32 І не вı́зьмете о́купу від змушеного втікати до міста схо́вища його, щоб вернувся сидіти в краю́ до смерти священика.
33 І не збезче́стите того кра́ю, що ви в ньому, бо та кров — вона безче́стить край, а краєві не проща́ється за кров, що проли́та в ньому, як тільки кров’ю того, хто її пролив.
34 І не занечи́стиш того кра́ю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я — Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!“
