1 Самуїлова 2:1—36
2 І молилася Анна та й проказала:„Звесели́лося Господом серце моє,мій ріг* став високим у Го́споді!Розкри́лися у́ста мої на моїх ворогів,бо радію з спасіння Твого́!
2 Немає святого, подібного Господу,немає ніко́го, крім Те́бе,і скелі немає, як Бог наш!
3 Більше не говоріть зарозумı́ло,нехай з ваших уст не виходить зухва́льство,бо Господь — Бог знання́,і Він упляно́вує вчинки!
4 Лук сильних пола́маний,а немічні опереза́лися силою!
5 Наймаються ситі за хліб,а голодні відпочивають,аж неплідна сімо́х породила,а многодітна — знеси́ліла.
6 Госпо́дь побиває й оживлює,до шео́лу знижає й підно́сить до неба.
7 Господь зубо́жує та збагачує,понижує Він та звели́чує.
8 Підіймає нужде́нного з по́роху,підно́сить убогого зо смітникı́в,щоб посадити з вельмо́жамий престол слави їм дать на спа́дщину,бо Госпо́дні основи землі,і на них Він поставив вселе́нну.
9 Він ноги святих Своїх стереже,нечестиві ж погинуть у те́мряві,бо сильним не з сили стає чоловік.
10 Господь — хай поламані будуть Його супроти́вники!У небі Господь загримить,і розсудить Він кı́нці землі!І Він подасть силу Своєму царе́ві,і рога повищить Свого помаза́нця!“
Провини Ілієвих синів
11 І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господе́ві при священикові Ілı́ї.
12 А сини Ілı́я були люди негідні, — вони не знали Господа,
13 ані зви́чаю священичого з народом. Коли хто прино́сив жертву, то, як варилося м’ясо, прихо́див священиків слуга, а в його руці — тризубе виде́льце.
14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горня́ти, — і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що прихо́див туди до Шіло́.
15 Також поки пали́ли лій, то прихо́див священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: „Дай м’яса на печеню для священика, бо він не вı́зьме від тебе м’яса варе́ного, а тільки сире!“
16 А як той чоловік відповідав йому: „Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя!“ А той говорив: „Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму́ силою!“
17 І був гріх тих юнакı́в дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безче́стили Господню жертву
18 А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляни́м ефо́дом.
19 А малу верхню одежину робила йому його мати, і прино́сила йому з року на рік, коли прихо́дила з своїм мужем прино́сити річну жертву.
20 А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: „Нехай Господь дасть тобі наща́дків від цієї жінки, за вı́дданого,* що Господь узяв“. І пішли вони на місце своє.
21 І Господь згадав про Анну, і вона завагітнı́ла, та й породила трьох синів та дві до́чки. А о́трок Самуїл ріс із Господом.
22 А Ілı́й був дуже стари́й. І почув він усе, що́ сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту.
23 І він сказав їм: „Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу.
24 Ні, сини мої, — недобра та чутка, що я чую, — ви відхиляєте Господній наро́д від Закону!
25 Якщо хто згрішить супроти люди́ни, то помо́ляться за неї перед Богом. А якщо люди́на згрішить супроти Господа, — хто заступиться за неї?“ Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх.
26 А о́трок Самуїл усе ріс, та здобува́в ла́ску як у Господа, так і в людей.
27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: „Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об’явився до́мові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі?
28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефо́да перед Моїм лицем. І дав Я до́мові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.
29 Чого ж ви бере́те під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого да́ру перед лицем Моїм.
30 Тому́ то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть знева́жені!
31 Ось приходять дні, і Я відітну́ раме́но твоє та раме́но дому батька твого, щоб не було старо́го в домі твоєму.
32 І побачиш біду Мого ме́шкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізра́їлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні.
33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, — та ввесь до́ріст твого дому повмирає в силі віку.
34 А оце тобі озна́ка, що при́йде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, — оби́два вони помруть одно́го дня.
35 А Я поставлю Собі священика вірного, — він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм пома́занцем по всі дні.
36 І станеться, — кожен, хто полишиться в домі твоїм, при́йде вклонятися йому за аґору* срібла та за бухане́ць хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба“.
