1 Хронік 15:1—29
15 І пороби́в він собі доми́ в Давидовому Місті, і пригото́вив місце на Божого ковче́га, і розтягнув для нього ски́нію.
2 Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому́ аж навіки.
3 І Давид зібрав усього Ізраїля до Єрусалиму, щоб ви́нести Господнього ковче́га на його місце, яке пригото́вив йому́ він.
4 І зібрав Давид Ааро́нових синів та Левитів.
5 Від Кегатових синів: зверхник Уріїл, а братів його — сотня й двадцять.
6 Від синів Мерарі: зверхник Асая, а братів його — двісті й двадцять.
7 Від Ґершомових синів: зверхник Йоїл, а братів його — сотня й тридцять.
8 Від Еліцафанових синів: зверхник Шемая, а братів його — двісті.
9 Від Хевронових синів: зверхник Еліїл, а братів його — вісімдесят.
10 Від Уззіїлових синів: зверхник Аммінадав, а братів його — сотня й дванадцять.
11 І покликав Давид священиків Садо́ка та Евіятара, та Левитів: Уріїла, Асаю, і Йоїла, Шемаю і Еліїла, і Аммінадава
12 та й сказав до них: „Ви го́лови родів Левитів. Освятı́ться ви та ваші брати, і перенесе́те ковчега Господа, Бога Ізраїлевого, до місця, яке пригото́вив я йому́.
13 Бо через те, що споча́тку не ви це робили, то вдарив нас Господь, Бог наш, бо ми не шукали Його так, як належало“.
14 І освятилися священики та Левити, щоб перене́сти ковчега Господа, Бога Ізраїлевого.
15 І поне́сли сини Левитів Божого ковчега, як наказав був Мойсей за Господнім словом, на пле́чах своїх, на держака́х, на собі.
16 І сказав Давид зверхникам Левитів, щоб поставили своїх братів співакı́в на прила́ддях пісні, на ци́трах, а́рфах, та тих, що грають на цимба́лах, щоб підне́сти голос на радість.
17 І поставили Левити Гемана, Йоїлового сина, а з братів його — Асафа, сина Берехії, а з синı́в Мерарі, їхніх братів — Етана, сина Кушаї.
18 А з ними їхніх братів других: Захарія, і Яазіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, Еліава, і Бенаю, і Маасею, і Маттітію, і Еліфлея, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єіїла, — придве́рних.
19 А співаків: Гемана, Асафа та Етана — грати на мідяни́х цимба́лах.
20 А Захарія, і Азіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, і Еліава, і Маасею, і Бенаю — на ци́трах, на аламот.
21 А Маттітію, і Еліфелегу, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єїла, і Азазію — на а́рфах, на окта́ві, щоб починати гру.
22 А Кенанію, зверхника Левитів, — над но́шенням; він навчав носити, бо вмів того.
23 А Берехія та Елкана — придве́рні при ковчезі.
24 А Шеванія, І Йосафат, і Натанаїл, і Амасай, і Захарій, і Беная, і Еліезер, священики, — сурми́ли в су́рми перед Божим ковчегом, а Овед-Едом та Єхійя — придве́рні для ковчега.
25 І пішов Давид і Ізраїлеві старшı́ та тисячники, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Овед-Едомового дому з радістю.
26 І сталося, коли Бог допомагав Левитам, що не́сли ковчега Господнього заповіту, то вони прине́сли в жертву сім биків та сім баранів.
27 А Давид був зодя́гнений в одежу з вісо́ну, як і всі Левити, що не́сли ковчега, і співаки́, і Кенанія, зверхник но́шення і співакı́в, а на Давиді був ще й льняни́й ефо́д.
28 І ввесь Ізраїль ніс ковчега Господнього заповіту з радісним криком, і зо звуком рога, і з су́рмами, і з цимба́лами, гра́ючи на ци́трах та на а́рфах.
29 І сталося, коли ковчег Господнього заповіту прийшов аж до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка́, виглядала через вікно. І побачила вона царя Давида, що танцював та грав, і знева́жила його в своєму серці.
