2 Самуїлова 1:1—27
1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.
2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.
3 І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.
4 І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.
5 А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“
6 І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.
7 І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
8 І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.
9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!
10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.
11 І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.
12 І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.
13 І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.
14 І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“
15 І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.
16 І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвı́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.
Плач Давида над Саулом та Йонатаном (Пісня про лука)
17 І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,
18 та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:
19 „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згı́р’ях своїх,ой попа́дали ли́царі!
20 Не розказуйте в Ґа́ті про це,не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну,щоб не тı́шилися филисти́млянські до́чки,щоб не радı́ли до́чки необрізаних!
21 Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́,ані по́ля для жертви прине́сення!Бо спля́млений там щит хоробрих,щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!
22 Від крови забитих, від ло́ю хоробрихне відрива́вся був лук Йонатанів,і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!
23 Саул та Йоната́н, ці улю́блені й миліза свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні,прудкı́ші були́ від орлı́в та сильніші від ле́вів!
24 До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте,що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами,що оздо́блював золотом вашу оде́жу!
25 Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю!Йоната́н на пагı́рках твоїх ось забитий!
26 Скорблю* по тобі, Йоната́не, мій брате!Ти для мене був ве́льми улю́блений, —коха́ння твоє розкішнı́ше для мене буловід коха́ння жіно́чого!
27 Ой, попа́дали ли́царі,і заги́нула збро́я військо́ва!“
Примітки
^ В ориґіналі car li — тісно мені, звичайний гебраїзм: сумно, скорботно мені.
