2 Самуїлова 11:1—27
11 І сталося по ро́ку, у час ви́ходу царів на війну, то послав Давид Йоава й своїх слуг із ним, та всього Ізраїля, і вони ви́губили аммонı́тян й облягли Раббу́. А Давид сидів в Єрусалимі.
2 І сталося надвечір, і встав Давид із ло́жа свого, і прохо́джувався на даху́ царсько́го дому. І побачив він із да́ху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродли́ва.
3 І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: „Таж то Вірсавı́я, Еліямова дочка, жінка хітте́янина Урı́ї!“
4 І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечи́стости своєї, і вернулася до свого дому.
5 І завагітнı́ла та жінка. І послала вона, і доне́сла Давидові й сказала: „Я завагітнı́ла!“
6 А Давид послав до Йоава: „Пошли мені хітте́янина Урı́ю“. І Йоав послав Урı́ю до Давида.
7 І прийшов Урı́я до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни́.
8 І сказав Давид до Урії: „Іди до свого дому та обмий свої но́ги“. І вийшов Урı́я з царсько́го дому, а за ним поне́сли гости́нця царсько́го.
9 Та Урія спав при вході до царсько́го дому з усіма слу́гами пана свого́, а до свого дому не пішов.
10 І доне́сли Давидові, говорячи: „Урı́я не пішов до дому свого́“. І сказав Давид до Урії: „Чи ж не з дороги ти прихо́диш? Чому́ ти не пішов до свого дому?“
11 І сказав Урія до Давида: „Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатра́х, а пан мій Йоав та раби мого пана табору́ють на голому полі. А я піду́ до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!“
12 І сказав Давид до Урії: „Позоста́нься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу́ тебе“. І позостава́вся Урія в Єрусалимі того дня та дня другого.
13 І покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покла́стися на ло́жі своїм ра́зом зо слу́гами пана свого, а до дому свого не пішов.
14 І сталося ра́нком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урı́ю.
15 А в листі тому́ він написав так: „Поставте Урію напе́реді найтяжчого бо́ю, і відступı́те від нього, щоб він був уда́рений, і помер“.
16 І сталося, коли Йоав обло́жував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі.
17 І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, — і впали дехто з наро́ду, із Давидових слуг, і повмирали, також хітте́янин Урı́я.
18 І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бо́ю.
19 І наказав він послові, говорячи: „Як покінчи́ш ти оповіда́ти цареві про всі справи того бо́ю,
20 і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: „Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що бу́дуть кидати на вас з-над муру?
21 Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка ки́нула на нього горı́шнього ка́меня від жо́рен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру?“ То ти скажеш: Помер також хітте́янин Урı́я“.
22 І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав.
23 І сказав посол Давидові: „Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в бра́му.
24 А стрільцı́ стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царе́вих рабів, а також помер твій раб хітте́янин Урı́я“.
25 І сказав Давид до посла́: „Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в оча́х твоїх ця річ, бо меч пожирає то цьо́го, то то́го. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьо́р його, Йоава!“
26 І прочула Урı́єва жінка, що помер її чоловік Урı́я, і голоси́ла за своїм чоловіком.
27 А як минула жало́ба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породи́ла йому сина. Та в Господніх оча́х була злою та річ, що оце зробив був Давид.
