2 Царів 19:1—37
19 І сталося, як почув це цар Єзекı́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.
2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.
3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!
4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.
6 І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.
9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“ то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:
10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти надı́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.
11 Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?
12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“
14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!
16 Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!
17 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.
18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“
20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.
21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього:Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́,вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!
22 Кого лаяв ти та ображав,і на ко́го пови́щив ти голоста вго́ру підніс свої очі? —На Святого* Ізраїлевого!
23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав:Із бе́зліччю своїх колесни́цья вийшов на го́ри високі,на боки Ливану,і позру́бую ке́дри високі його,добı́рні його кипари́си,і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, —у гущину́ його саду.
24 Я копаю та п’ю чужу воду,і стопо́ю своєї ногиповису́шую я всі єгипетські рı́ки!
25 Хіба ти не чув,що віддавна зробив Я оце,що за днів стародавніх Я це був створи́в?Тепер же спровадив Я це,що ти нищиш міста поукріплювані,на купу румо́вищ обертаєш їх...
26 А ме́шканці їхні безсилі,настрашені та побенте́жені.Вони стали, як зілля оте польове́,мов трава зеленіюча,як трава на даха́х,як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...
27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю,і твоє проти Мене обу́рення.
28 За твоє проти Мене обу́рення,що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх,то на нı́здрі твої Я сережку привішу,а вуди́ло Моє — в твої у́ста,і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!
29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосı́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.
30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корı́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.
31 Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!
32 Тому́ так сказав Господь про асирійського царя:Він не ввı́йде до міста оцього,і туди він не кине стріли́,і щито́м її не попере́дить,і ва́ла на нього не ви́сипле!
33 Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться,у місто ж оце він не ввı́йде, говорить Господь!
34 І це місто Я обороню́ на спасı́ння його ради Себета ради Давида, Мойого раба“!
35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п’ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!
36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневı́ї.
37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар’ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.
Примітки
^ Святий Ізраїлів — Господь Бог.
