2 Царів 24:1—20

24  За його днів прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, а Єгояки́м був йому три роки невільником, та пото́му збунтувався на нього.  А Господь послав на нього о́рди халде́їв, і о́рди сирійські, і о́рди моавські, та о́рди синів Аммона. І він послав їх на Юду, щоб ви́губити їх за словом Господа, що Він говорив через рабів Своїх пророків.  Тільки на нака́з Господа сталося це на Юду, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манасії, за все, що́ він робив,  а також за непови́нну кров, яку він пролив, і напо́внив Єрусалим непови́нною кров’ю; і не хотів Господь простити.  А решта Єгояки́мових діл, та все, що́ він робив, — ото вони описані в Книзі Хроніки Юдиних царів.  І спочив Єгояким зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Єгояхı́н.  І більше вже не вихо́див єгипетський цар зо свого кра́ю, бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Ефра́ту, усе, що належало єгипетському цареві.  Єгояхін був віку вісімнадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім’я́ його матері — Нехушта, дочка́ Елнатана, з Єрусалиму.  І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робив його батько. 10  Того ча́су прийшли до Єрусалиму раби Навуходоно́сора, царя вавилонського, і місто попало в обло́гу. 11  І прийшов Навуходоно́сор, вавилонський цар, на місто, а його раби обляга́ли його. 12  І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до вавилонського царя, він та мати його, і слуги його, і князı́ його, і є́внухи його, — і вавилонський цар узяв його восьмого року свого царюва́ння. 13  І позабирав він звідти всі скарби́ Господнього дому та скарби́ дому царе́вого, і повідру́бував всі золоті речі, які поробив був Соломо́н, цар Ізраїлів, у Господньому храмі, як говорив Господь. 14  І повиво́див він увесь Єрусалим, і всіх князı́в, і всіх ли́царів військо́вих, — десять тисяч пішло до неволі, — і всіх те́слів та ковалı́в. Не позоставив нікого, окрім нужде́нного народу Краю... 15  І він вивів до Вавилону Єгояхіна та царе́ву матір, і царськи́х жіно́к, і його є́внухів, і видатних у кра́ї, — усіх ви́провадив у неволю з Єрусалиму до Вавило́ну. 16  І всіх військо́вих, сім тисяч, і теслів та ковалів тисячу, усіх ли́царів, що займалися війною, — вивів їх вавилонський цар у неволю до Вавилону. 17  А царем настанови́в вавилонський цар Маттанію, дядька Єгояхіна, замість нього, і переміни́в ім’я́ його на Седекı́ю.* 18  Седекı́я був віку двадцяти й одно́го року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. А ім’я́ його матері — Хамуталь, дочка́ Єремії з Лівни. 19  І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким. 20  Бо за Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, і Він відкинув їх від Свого лиця. І Седекія збунтувався проти вавилонського царя.

Примітки

Маттанія — дар Бога. Цідкійягу, Седекія — моя праведність Господь.