2 Царів 24:1—20
24 За його днів прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, а Єгояки́м був йому три роки невільником, та пото́му збунтувався на нього.
2 А Господь послав на нього о́рди халде́їв, і о́рди сирійські, і о́рди моавські, та о́рди синів Аммона. І він послав їх на Юду, щоб ви́губити їх за словом Господа, що Він говорив через рабів Своїх пророків.
3 Тільки на нака́з Господа сталося це на Юду, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манасії, за все, що́ він робив,
4 а також за непови́нну кров, яку він пролив, і напо́внив Єрусалим непови́нною кров’ю; і не хотів Господь простити.
5 А решта Єгояки́мових діл, та все, що́ він робив, — ото вони описані в Книзі Хроніки Юдиних царів.
6 І спочив Єгояким зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Єгояхı́н.
7 І більше вже не вихо́див єгипетський цар зо свого кра́ю, бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Ефра́ту, усе, що належало єгипетському цареві.
8 Єгояхін був віку вісімнадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім’я́ його матері — Нехушта, дочка́ Елнатана, з Єрусалиму.
9 І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робив його батько.
10 Того ча́су прийшли до Єрусалиму раби Навуходоно́сора, царя вавилонського, і місто попало в обло́гу.
11 І прийшов Навуходоно́сор, вавилонський цар, на місто, а його раби обляга́ли його.
12 І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до вавилонського царя, він та мати його, і слуги його, і князı́ його, і є́внухи його, — і вавилонський цар узяв його восьмого року свого царюва́ння.
13 І позабирав він звідти всі скарби́ Господнього дому та скарби́ дому царе́вого, і повідру́бував всі золоті речі, які поробив був Соломо́н, цар Ізраїлів, у Господньому храмі, як говорив Господь.
14 І повиво́див він увесь Єрусалим, і всіх князı́в, і всіх ли́царів військо́вих, — десять тисяч пішло до неволі, — і всіх те́слів та ковалı́в. Не позоставив нікого, окрім нужде́нного народу Краю...
15 І він вивів до Вавилону Єгояхіна та царе́ву матір, і царськи́х жіно́к, і його є́внухів, і видатних у кра́ї, — усіх ви́провадив у неволю з Єрусалиму до Вавило́ну.
16 І всіх військо́вих, сім тисяч, і теслів та ковалів тисячу, усіх ли́царів, що займалися війною, — вивів їх вавилонський цар у неволю до Вавилону.
17 А царем настанови́в вавилонський цар Маттанію, дядька Єгояхіна, замість нього, і переміни́в ім’я́ його на Седекı́ю.*
18 Седекı́я був віку двадцяти й одно́го року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. А ім’я́ його матері — Хамуталь, дочка́ Єремії з Лівни.
19 І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким.
20 Бо за Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, і Він відкинув їх від Свого лиця. І Седекія збунтувався проти вавилонського царя.
Примітки
^ Маттанія — дар Бога. Цідкійягу, Седекія — моя праведність Господь.
