Євреїв 7:1—28
7 Бо цей Мелхиседе́к — цар Сали́ма, священик Всевишнього Бога, який зустрів та поблагословив Авраама, коли той повертався після розгрому царів,
2 і отримав від нього десяту частину всього, насамперед є «Царем праведності» (як перекладається його ім’я), а також царем Сали́ма, тобто «Царем миру».
3 Не маючи ні батька, ні матері, ні родоводу, ані початку днів, ані кінця життя, він, уподібнений до Божого Сина, залишається священиком довічно.
4 Подивіться ж, який великий був цей чоловік, котрому Авраам, голова родини, вибравши найліпше зі здобичі, дав десяту частину.
5 Авжеж, чоловіки з Левієвих синів, які отримують становище священиків, відповідно до Закону мають наказ збирати десятини з народу, тобто зі своїх братів, хоча і ті, і ті є Авраамовими нащадками.
6 Але тут чоловік, який за родоводом не мав з ними нічого спільного, взяв десятини в Авраама — того, кому було дано обітниці,— і поблагословив його.
7 При цьому варто зазначити, що, безперечно, більший благословляє меншого.
8 Тож у першому випадку десятини отримують смертні люди, а в другому — той, про кого засвідчено, що він живе.
9 І, якщо так можна сказати, через Авраама навіть Левій, котрий отримує десятини, заплатив їх,
10 коли Авраам зустрівся з Мелхиседе́ком, бо з часом теж мав народитися як Авраамів нащадок.
11 Отож, якби досконалість і справді досягалась завдяки левитському священству (адже розпорядок щодо нього був особливістю Закону, даного народові), то чи була б потреба з’являтися ще одному священику — на подобу Мелхиседе́ка, а не такому, про якого можна було б сказати, що він на подобу Аарона?
12 Та оскільки змінюється священство, виникає необхідність змінити й закон.
13 Бо чоловік, про котрого все це говориться, належав до іншого племені, з якого ніхто не виконував служіння при жертовнику.
14 Адже явно, що наш Господь походив із Юди — з племені, згадуючи про яке Мойсей нічого не сказав про священиків.
15 Тож з усього цього ми ще ясніше бачимо, що мав з’явитися інший священик, подібний до Мелхиседе́ка.
16 Він став таким не на основі заповідей, які стосувалися плотських речей, а на основі сили, завдяки якій міг отримати незнищенне життя,
17 як і було колись засвідчено: «Ти довіку священик на подобу Мелхиседе́ка».
18 Отже, попередні заповіді неодмінно мали бути скасовані як слабкі й неефективні.
19 Бо Закон нічого не зробив досконалим. Проте запровадження ліпшої надії, через яку ми наближаємося до Бога, таку досконалість принесло.
20 А оскільки це відбулося не без присяги,
21 (адже є чоловіки, котрі стали священиками без присяги, однак є й такий, хто став священиком з присягою; її дав Той, хто сказав про нього: «Єгова присягнув (і не буде шкодувати): «Ти довіку священик»),
22 то Ісус був даний як запорука ліпшої угоди.
23 Крім того, священиками мало ставати багато чоловіків, заступаючи один одного, бо смерть не дозволяла їм займати таке становище постійно.
24 А він — той, хто живе вічно — має священство без жодного наступника,
25 тому й спроможний принести цілковите спасіння тим людям, які через нього наближаються до Бога, бо він завжди живий, щоб благати за них.
26 Власне такий первосвященик нам і був потрібен: відданий, нелукавий, неопоганений, відділений від грішників, який став вище небес.
27 На відміну від тих первосвящеників, він не має потреби щодня приносити жертви спершу за свої гріхи, а потім за гріхи народу (адже він зробив це раз і назавжди, коли приніс у жертву самого себе),
28 бо Закон призначає первосвящениками людей, що мають слабкості, а слово присяги, яка з’явилась після Закону, призначає Сина, котрого навіки було зроблено досконалим.
