Івана 10:1—42

10  «Щиру правду кажу вам: хто входить в кошару не через браму, а якимось іншим шляхом, той — злодій і грабіжник.  Хто ж входить через браму, той — пастух овець.  Сторож впускає його, і вівці слухаються його голосу. Він кличе усіх своїх овець на ім’я та виводить їх з кошари.  І, вивівши всіх, він іде попереду, а вівці — слідом, оскільки знають його голос.  Вони ніколи не підуть за чужим, а повтікають, бо не знають голосу чужих».  Ось таке порівняння навів Ісус, але люди не зрозуміли, що він мав на увазі.  Тож Ісус продовжував: «Щиру правду кажу вам: я — брама для овець.  Усі ж, хто приходить і видає себе за мене, є злодіями і грабіжниками, але вівці їх не слухаються.  Отже, я — брама, і хто входить через мене, той отримає спасіння. Він увійде та вийде і знайде пасовище. 10  Злодій приходить лише для того, аби красти, вбивати і нищити. А я прийшов, щоб вівці отримали життя і втішалися ним без кінця. 11  Я — пастир добрий. Добрий пастир готовий віддати за овець свою душу. 12  Найманий же робітник — не пастир, і вівці йому не належать. Тому, коли він бачить вовка, то кидає овець і втікає, а вовк хапає їх та розганяє. 13  Цей робітник так поводиться, бо він лише найманий і не дбає про овець. 14  А я — пастир добрий і знаю своїх овець, а вони знають мене, 15  так само як Батько знає мене, а я знаю Батька. І я віддаю свою душу за овець. 16  Маю я ще інших овець, котрі не належать до цієї кошари. Я повинен привести також їх. Тоді всі слухатимуться мого голосу, і буде отара одна й один пастир. 17  Я віддаю свою душу, аби знову її отримати, і власне тому Батько мене любить. 18  Ніхто не забирає в мене душі; я віддаю її з власної волі. Я маю владу віддати її та отримати знову. Саме такий наказ дав мені Батько». 19  Через ці слова юдеї знову поділились. 20  Багато з них говорили: «Цей чоловік має демона, він божевільний. Чому ви взагалі його слухаєте?» 21  Інші ж казали: «Якби він був одержимий демоном, то так не говорив би. Хіба демон може відкривати очі сліпим?» 22  Якось узимку, коли в Єрусалимі відзначали свято Присвячення*, 23  Ісус проходжувався у храмі Соломоновою колонадою. 24  Навколо нього зібрались юдеї та сказали: «Скільки ще будеш тримати наші душі в непевності? Якщо ти — Христос, то скажи це прямо». 25  Ісус відповів: «Я вже вам говорив, але ви не вірите. Про мене свідчать діла, котрі я виконую в ім’я свого Батька. 26  Однак ви не вірите, бо ви — не мої вівці. 27  Мої ж вівці слухаються мого голосу; я їх знаю, і вони йдуть за мною. 28  Я даю їм вічне життя, і вони ніколи не будуть знищені. Крім того, ніхто не вирве їх з моєї руки. 29  Те, що дав мені Батько,— цінніше від усього іншого. І ніхто не зможе вирвати їх з руки мого Батька. 30  Я і Батько — одне». 31  Тоді юдеї знову взяли каміння, щоб закидати Ісуса. 32  А він промовив до них: «Я показав вам багато добрих діл, які звелів мені виконувати Батько. За котре з них хочете побити мене камінням?» 33  Юдеї відповіли: «Ми збираємось тебе каменувати не за добре діло, а за те, що ти зневажаєш Бога: за те, що ти людина, а видаєш себе за бога». 34  Ісус же їх запитав: «Хіба у вашому Законі не написано: «Я сказав: «Ви — боги»? 35  Якщо Бог назвав «богами» тих, проти кого було його слово,— а Писання скасувати не можна, 36  то невже мені — тому, кого Батько освятив і послав у світ,— ви говорите: «Ти зневажаєш Бога» — лише через те, що я назвав себе Божим Сином? 37  Якщо я не виконую діл свого Батька, то не вірте мені. 38  Якщо ж я виконую ці діла, то, коли вже не вірите мені, повірте хоча б у діла. Тоді зрозумієте і будете знати, що Батько перебуває в єдності зі мною, а я — в єдності з Батьком». 39  Почувши це, вони знову намагалися схопити Ісуса, але він вислизнув з їхніх рук. 40  Тож він знову вирушив у місцевість за Йорданом, де колись хрестив Іван, і там залишався. 41  А до нього приходило багато людей, які говорили: «Сам Іван не виконав жодного чуда, але все, що сказав про цього чоловіка,— правда». 42  І чимало людей у тій місцевості повірило в нього.

Примітки

Це свято (євр. ханукка) юдеї започаткували тоді, коли звільнились від сирійсько-грецького панування і ще раз присвятили Єгові храм в Єрусалимі.