Івана 18:1—40
18 Сказавши це, Ісус разом з учнями пішов у сад, який був на другому боці зимового потоку Кедро́н.
2 А Юда, його зрадник, теж знав це місце, тому що Ісус неодноразово зустрічався там зі своїми учнями.
3 Тож Юда взяв загін воїнів, а також попросив у старших священиків та фарисеїв вартових, і всі вони пішли туди зі смолоскипами, світильниками і зброєю.
4 Ісус же, знаючи все, що з ним мало статися, вийшов і запитав: «Кого ви шукаєте?»
5 Вони відповіли: «Ісуса назаря́нина». Тоді він сказав: «Це я». А його зрадник, Юда, стояв з ними.
6 Та коли Ісус сказав їм: «Це я», вони відсахнулись і впали на землю.
7 І він запитав їх ще раз: «Кого ви шукаєте?» «Ісуса назаря́нина»,— відповіли вони.
8 А Ісус промовив: «Я ж сказав вам: це я. І якщо ви шукаєте мене, то відпустіть інших».
9 Промовив він це, щоб виконались його слова: «З усіх тих, кого ти мені дав, я не втратив жодного».
10 Тоді Си́мон Петро вихопив меча і, вдаривши, відсік праве вухо рабові первосвященика, а звали цього раба Малх.
11 Та Ісус сказав Петрові: «Вклади меч у піхви. Невже я не вип’ю чаші, яку дав мені Батько?»
12 Після цього загін воїнів, воєначальник та юдейські вартові схопили і зв’язали Ісуса.
13 Звідти ж його повели спочатку до Анни, бо він був тестем Кайя́фи, який того року був первосвящеником.
14 Це той самий Кайя́фа, який порадив юдеям, що для них буде ліпше, коли одна людина помре за народ.
15 А Си́мон Петро та ще один учень пішли за Ісусом. І оскільки той учень був знайомий з первосвящеником, то зміг увійти з Ісусом у первосвящеників двір.
16 Петро ж туди не зайшов, а залишився при воротах. Тоді той учень, якого знав первосвященик, вийшов, порозмовляв з дівчиною, що служила при воротах, і ввів Петра у двір.
17 А вона запитала Петра: «Хіба ти не один з учнів того чоловіка?» Він відповів: «Ні».
18 Тим часом раби і вартові розвели вогнище й стояли довкола, гріючись, тому що було холодно. Петро теж стояв і грівся з ними.
19 А старший священик почав розпитувати Ісуса про його учнів та про науку.
20 У відповідь Ісус сказав: «Я промовляв до світу відкрито і завжди навчав у синагозі та в храмі, де збираються всі юдеї. Я нічого не казав потай.
21 То чому ж ти розпитуєш мене? Запитай тих, хто чув мої слова. Вони знають, що́ я казав».
22 Коли Ісус сказав це, один з вартових, який стояв поряд, ударив його по щоці і запитав: «Оце так ти відповідаєш старшому священику?»
23 Ісус же промовив йому: «Якщо я сказав щось неправильно, то засвідчи, що́ саме, коли ж правильно, то чому мене б’єш?»
24 Після цього Анна відіслав його зв’язаним до первосвященика Кайя́фи.
25 А Си́мон Петро стояв та грівся. Тоді його запитали: «Хіба й ти не його учень?» Але він заперечив: «Ні».
26 Та один раб первосвященика, родич того, кому Петро відсік вухо, сказав: «Хіба не тебе я бачив з ним у саду?»
27 Однак Петро знову заперечив це; і в ту ж мить заспівав півень.
28 Потім Ісуса повели від Кайя́фи до палацу намісника. Тим часом настав ранок. А ті, хто привів Ісуса, не ввійшли з ним у палац, щоб не опоганитися, бо мали спожити пасхальну їжу.
29 Отже, Пилат вийшов до них і запитав: «У чому ви звинувачуєте цього чоловіка?»
30 Вони ж відповіли: «Якби він не був злочинцем, ми б його до тебе не привели».
31 Тож Пилат сказав: «Забирайте його і самі судіть за вашим Законом». Та юдеї відповіли: «За Законом ми нікого не можемо вбити».
32 Це сталося, щоб виконались Ісусові слова про те, якою смертю він має померти.
33 Тоді Пилат знову ввійшов у палац намісника, покликав Ісуса й запитав: «Ти цар юдейський?»
34 Ісус відповів: «Ти сам так думаєш? Чи, може, почув про мене від інших?»
35 А Пилат сказав: «Хіба я юдей? Мені тебе видав твій власний народ і старші священики. Що ж ти зробив?»
36 На це Ісус промовив: «Моє царство не належить цьому світу. Якби моє царство належало світу, мої слуги воювали б, щоб я не був виданий юдеям. Та моє царство не звідси».
37 Тоді Пилат запитав: «Так ти цар?» Ісус відповів: «Ти сам кажеш, що я цар. Я для того народився і прийшов у світ, щоб свідчити про правду. І кожен, хто стоїть на боці правди, слухається мого голосу».
38 А Пилат запитав: «Що таке правда?»
Сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і промовив: «Я не бачу за ним жодної вини.
39 Крім того, за вашим звичаєм я маю на Пасху звільнити для вас якусь людину. Хочете, звільню для вас юдейського царя?»
40 Тоді вони знову почали кричати: «Не його, а Варавву!» Варавва ж був грабіжником.
