Якова 1:1—27
1 Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, до дванадцятьох племен, розпорошених по світі.
Вітаю!
2 Брати мої, коли потрапляєте в різні випробування, вважайте себе по-справжньому щасливими,
3 адже ви знаєте, що ваша випробувана віра виробляє витривалість.
4 Але нехай витривалість доводить свою дію до кінця, щоб ви з усякого погляду були досконалі й здорові та ні в чому не мали нестачі.
5 Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай безупинно просить у Бога, котрий усім дає щедро та без дорікання, і тоді отримає її.
6 Але нехай просить з вірою, анітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер несе й кидає в різні боки.
7 Ясна річ, така людина не повинна сподіватися, ніби отримає щось від Єгови;
8 вона нерішуча й нестійка на всіх своїх дорогах.
9 Хай незаможний брат вельми радіє своєму підвищенню,
10 а багатий — своєму пониженню, бо він зникне, як польова квітка.
11 Адже коли сходить сонце, то приносить палючу спеку і висушує рослинність, тоді цвіт її опадає та гине її зовнішня краса. Подібно буде і з багатим: він зів’яне на дорогах своїх.
12 Щаслива людина, яка стійко зносить випробування, бо, здобувши схвалення, отримає вінок життя, який Єгова обіцяв тим, хто не перестає любити його.
13 Під час випробування нехай ніхто не говорить: «Мене випробовує Бог», тому що Бога неможливо випробовувати злом і він сам нікого не випробовує.
14 Але кожен випробовується, коли його захоплює та зваблює власне прагнення.
15 Відтак прагнення, ставши здатним родити, породжує гріх, а вчинений гріх несе смерть.
16 Не обманюйтеся, мої любі брати.
17 Кожен добрий дар і досконалий дарунок — згори, бо походить від Батька небесних світил, котрий анітрохи не змінюється, як це буває з мінливою тінню.
18 Забажавши, він породив нас словом правди, щоб ми були свого роду першими плодами з-посеред його створінь.
19 Знайте, брати мої любі: кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова, повільною на гнів;
20 оскільки, гніваючись, людина є далекою від праведності, якої вимагає Бог.
21 Отже, відкиньте всіляку мерзоту, все зло, яке є непотребом, і в дусі лагідності прийміть слово, яке прищеплюється вам і може врятувати ваші душі.
22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, які обманюють самі себе фальшивими міркуваннями.
23 Бо якщо хтось є слухачем слова, а не виконавцем, він подібний до чоловіка, котрий розглядає в дзеркалі природні риси свого обличчя.
24 Він дивиться на себе, відходить і відразу забуває, який він.
25 Коли ж хтось вдивляється в досконалий закон, що несе свободу, і перебуває в ньому, то буде щасливий, бо він не забудькуватий слухач, а виконавець діла.
26 Якщо хтось вважає, що правильно поклоняється Богу, і при тому не загнуздує язика, а постійно обманює своє серце, поклоніння такого — даремне.
27 Чистий і неопоганений спосіб поклоніння в очах нашого Бога та Батька полягає в тому, щоб піклуватися сиротами і вдовами, коли вони зносять лихо, а також зберігати себе незаплямованими світом.
