2 Коринфян 11:1—33
11 Як би я хотів, щоб ви знесли мене навіть такого, трохи нерозсудливого. Хоча ви й так мене зносите!
2 Адже я ревную за вас Божою ревністю, бо особисто заручив вас з одним нареченим — Христом — і хочу представити вас йому як чисту, незайману дівчину.
3 Але боюсь, щоб, як це сталося з Євою, котру підступно спокусив змій, так і ви у своєму мисленні часом не піддалися зіпсуттю та не втратили щирості й чистоти, які маєте виявляти перед Христом.
4 Бо виходить, що коли хтось, приходячи, проповідує іншого Ісуса — не того, котрого проповідували ми, або коли ви отримуєте від когось інший дух — не той, який вам було дано раніше, або ж коли хтось приносить вам іншу добру новину — не ту, яку ви прийняли від нас, то таких людей ви з готовністю зносите.
5 Та якщо говорити про мене, то вважаю, що я нічим не гірший від ваших преславних апостолів.
6 Бо, може, красномовством я і не відзначаюсь, проте знань мені точно не бракує, і ми намагалися завжди і в усьому вам це показати.
7 Чи ж я згрішив тим, що, бажаючи звеличити вас, сам упокорився і без жодної винагороди з радістю звіщав вам Божу добру новину?
8 По суті, аби служити вам, я оббирав інші збори, приймаючи їхню допомогу.
9 Крім того, навіть коли я був у вас і опинився в нужді, то ні для кого не став тягарем, адже тоді прийшли брати з Македонії і повністю задовольнили всі мої потреби. Тож я справді намагався і далі намагатимусь ні в чому не бути для вас тягарем.
10 І, поки в мені перебуває правда Христова, я завжди матиму підстави хвалитись тим, що зробив в Ахаї.
11 Але чому я вас не обтяжував? Чи тому, що не люблю вас? Зовсім ні, адже Бог знає, що я вас люблю.
12 Отож, я і далі робитиму те, що робив дотепер. Тоді, сподіваюся, ті, хто хоче довести свою рівність з нами і хвалиться нею, так і не матимуть для цього жодних підстав.
13 Бо такі чоловіки — фальшиві апостоли; вони лише вводять інших в оману та видають себе за апостолів Христа.
14 І не дивно, адже сам Сатана видає себе за ангела світла.
15 Тож немає нічого особливого в тому, що його служителі теж видають себе за служителів праведності. Але в кінці вони отримають те, що заслужили.
16 Кажу ще раз: нехай ніхто не вважає мене нерозсудливим. Та навіть якщо в ваших очах я і є нерозсудливий, то прийміть мене вже таким, аби я теж міг трохи похвалитися.
17 Те, що я говорю, говорю не за прикладом Господа, а як нерозсудливий, сповнений самовпевненості, притаманної хвалькам.
18 І, оскільки багато хто вихваляється тим, що важливе з тілесного погляду, буду хвалитись тим і я.
19 Адже, будучи розсудливими, ви радо зносите нерозсудливих.
20 По суті, ви терпите кожного, хто вас поневолює, хто відбирає чи навіть пожирає ваше добро, хто звеличується над вами чи б’є вас в обличчя.
21 Кажу це нам же на сором, бо все виглядає так, ніби ми не в стані належно застосувати свою владу.
І якщо інші поводяться так упевнено, то нехай буду нерозсудливий, але я теж можу показати таку впевненість.
22 Вони євреї? І я єврей. Ізраїльтяни? Я теж ізраїльтянин. Авраамові нащадки? Я теж.
23 Вони служителі Христа? Кажу як божевільний: я тим більше. Я набагато більше трудився, набагато частіше був ув’язнений, мене били стільки разів, що аж не злічити; до того ж я часто опинявся перед лицем смерті.
24 Від юдеїв я п’ять разів отримав по сорок ударів без одного.
25 Тричі мене сікли різками, раз каменували, тричі я пережив корабельну аварію, день і ніч провів у відкритому морі.
26 Я часто бував у дорозі, не раз потрапляв у небезпеки на річках, попадав у руки грабіжникам, натерпівся як від співвітчизників, так і від людей з інших народів. Крім того, опинявся в небезпеці у містах, у пустелях, на морі та серед фальшивих братів.
27 Я трудився в поті чола, бувало, цілими ночами не змикав очей, зазнавав голоду і спраги, не раз відмовлявся від їжі, зносив холод та не мав що вдягти.
28 Окрім усіх цих проблем ззовні, мені день у день не дає спокою ще й переживання за всі збори.
29 Чи є хтось слабкий, при кому не був би слабким і я? Або, коли доводять когось до спотикання, чи ж я не спалахую гнівом?
30 Тож, якщо вже хвалитися, я хвалитимусь своїми слабкостями.
31 Бог і Батько Господа Ісуса — Той, кому належить хвала навіки,— знає, що я не обманюю.
32 У Дамаску намісник царя Аре́ти стеріг місто, аби схопити мене,
33 але мене спустили в плетеному кошику через вікно в мурі, і я врятувався з його рук.
