2 Коринфян 3:1—18
3 Чи ж не виходить так, що ми починаємо знову самі себе рекомендувати? А може, нам, як декотрим людям, потрібні рекомендаційні листи, чи то для вас, чи від вас?
2 Ні, бо нашим листом є ви; він написаний на наших серцях, і його знають та читають усі.
3 Адже, дивлячись на вас, люди бачать, що ви — лист Христа, котрий написали ми, служителі. І цей лист написано не чорнилом, а духом живого Бога, не на кам’яних, а на тілесних таблицях — на самих серцях.
4 І все це ми говоримо з упевненістю, яку маємо перед Богом завдяки Христу.
5 А втім, те, що ми маємо відповідну підготовку,— не наша заслуга, ми не досягли цього власними зусиллями; ця підготовка — від Бога.
6 Саме завдяки йому ми маємо таку підготовку, яка дає нам тепер можливість бути служителями нової угоди — служителями не писаного зводу законів, а духу. Бо закон засуджує на смерть, а дух оживляє.
7 Коли ж звід законів, який ніс із собою смерть і був вирізьблений на каменях, з’явився в славі, так що сини Ізраїля не могли навіть подивитись на Мойсеєве обличчя, бо воно випромінювало славу — славу, що все одно мала зникнути,
8 то хіба не буде оточене ще більшою славою служіння, завдяки якому можна отримати дух?
9 Бо якщо славним був звід законів, який ніс із собою смерть, то служіння, яке несе із собою праведність, матиме значно більшу славу.
10 Дійсно, з появою більшої слави було з цього погляду позбавлене слави навіть те, що колись її отримало.
11 Бо якщо у славі з’явилося те, що мало бути усунене, то тим більше повинне прославитися те, що залишається.
12 Тож, оскільки в нас є така надія, ми маємо надзвичайну свободу мови.
13 До того ж ми не робимо так, як Мойсей; він закривав своє обличчя покривалом, аби сини Ізраїля не могли роздивитися, яким буде кінець того, що мало бути усунене.
14 А втім, їхні розуми й так були притуплені. І навіть сьогодні, коли читається стара угода, те саме покривало залишається незнятим, оскільки усувається воно лише завдяки Христу.
15 І справді, коли сьогодні читають писання Мойсея, покривало все ще залишається на серцях тих людей.
16 Та коли людина навертається до Єгови, покривало знімається.
17 Якщо ж говорити про самого Єгову, то він — Дух, а де дух Єгови, там свобода.
18 І всі ми з незакритими обличчями, немов дзеркала відображаючи славу Єгови, перемінюємось та набуваємо такого самого, чимраз славетнішого, о́бразу і тоді стаємо власне такими, якими робить нас сам Єгова — Дух.
