2 Коринфян 7:1—16
7 Тож, любі, оскільки ми маємо такі обітниці, очистьмо себе від усього, що опоганює тіло і дух, та вдосконалюймо свою святість, виявляючи Божий страх.
2 Знайдіть для нас місце у своїх серцях. Ми нікого не скривдили, нікого не звели на згубний шлях, нікого не використали у власних інтересах.
3 Говорю це не для того, щоб вас осудити. Бо, як я вже казав, хоч би що трапилося, ви завжди в наших серцях.
4 Звертаючись до вас, я маю велику свободу мови. Я дуже пишаюся вами. І я втішений та безмежно радію, хоча ми зносимо стільки утисків.
5 І справді, прийшовши в Македонію, ми не мали спокою, але й далі зазнавали різних утисків: назовні була боротьба, всередині — побоювання.
6 Проте Бог, який потішає пригнічених, потішив і нас приходом* Тита,
7 і не лише його приходом, але й тим, як ви його потішили. Адже він приніс звістку про вашу тугу, вашу журбу і щиру зацікавленість мною. Тож я ще більше зрадів.
8 Отже, навіть якщо я і засмутив вас своїм листом, то не жалкую. Хоча спочатку і жалкував (бачу, ви все ж засмутились через цей лист, правда ненадовго),
9 але тепер радію. І радію не тому, що ви засмутились, а тому, що цей смуток привів до покаяння. Оскільки ж ви засмутились так, як до вподоби Богові, то не зазна́єте через нас жодної шкоди.
10 Адже смуток, який Богові до вподоби, веде до покаяння і зрештою до спасіння, і про це не слід жалкувати. А смуток, притаманний цьому світові, веде до смерті.
11 Бо подивіться, які плоди приніс смуток, що до вподоби Богові: він породив в вас великий за́пал, він породив обурення, страх, тугу, ревність; ви очистилися, виправили все зло! Таким чином ви показали, що в усьому є бездоганно чистими.
12 Звичайно, написав я вам не задля того, хто вчинив це зло, і не задля скривдженого, а щоб і Бог, і всі, хто є серед вас, побачили ваше щире прагнення слухатися наших слів.
13 Власне тому ми були потішені.
Однак ми не тільки потішились, а й безмежно зраділи, коли побачили радість Тита, адже, побувши з усіма вами, він дуже відсвіжив свій дух.
14 Бо якщо я колись і хвалився вами перед ним, то не був засоромлений, оскільки тепер він сам переконався, що вся наша похвала — правда, як і все те, що ми говорили свого часу вам.
15 І, коли він пригадує ту слухняність, котру ви всі виявляли, і те, з якою глибокою повагою ви його прийняли, його ніжні почуття до вас стають ще сильнішими.
16 Я радію, що завдяки вам можу завжди бути сповнений відваги.
Примітки
^ Грецьке пароусı́а, буквально «присутність».
