Лист до євреїв 1:1—14
1 У давні часи Бог за багатьох обставин і багатьма способами говорив до наших прабатьків через пророків.+
2 А тепер, наприкінці цих днів, він промовляв до нас через Сина,+ якого призначив спадкоємцем усього+ і через якого створив різні віки*.+
3 Він — віддзеркалення слави Бога,+ точне відображення його сутності,+ і він підтримує все могутнім словом. Очистивши нас від гріхів,+ він сів на височині праворуч від Величного.+
4 Він успадкував ім’я, славетніше від імен ангелів,+ і став набагато вищим від них.+
5 Наприклад, кому з ангелів Бог колись говорив: «Ти мій син, нині я став твоїм батьком»,+ а також: «Я стану йому батьком, а він буде мені сином»?+
6 А щодо часу, коли він знову приведе свого Первістка+ на населену землю, він каже: «Нехай всі Божі ангели вклоняться* йому».
7 Крім того, про ангелів він говорить: «Він робить своїх ангелів духами і своїх служителів+ полум’яним вогнем».+
8 А про Сина каже: «Бог є престолом твоїм+ повік-віків, а жезл твого Царства — це жезл праведності*.
9 Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня, тому Бог, твій Бог, помазав тебе+ олією радості більше, ніж твоїх товаришів».+
10 А також: «На початку ти, Господи, заклав основи землі і руками своїми створив небеса.
11 Вони щезнуть, а ти існуватимеш завжди, вони зносяться, наче вбрання.
12 Ти згорнеш їх, як накидку, як одяг, і вони будуть замінені. Ти ж не змінюєшся, роки твої ніколи не закінчаться».+
13 І про кого з ангелів він колись казав: «Сиди праворуч від мене, поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги*»?+
14 Хіба всі вони не є духами для святого служіння,+ посланими служити тим, хто має успадкувати спасіння?
