Книга Єзекіїля 2:1—10
2 Він сказав мені: «Сину людський*, встань, і я говоритиму до тебе».+
2 Коли він заговорив, я сповнився духом і завдяки цьому встав,+ щоб слухати того, хто промовляв до мене.
3 І він продовжив: «Сину людський, я посилаю тебе до народу Ізра́їля+ — до бунтівних народів, які повстали проти мене.+ Вони і їхні прабатьки аж донині переступають мої закони.+
4 Я посилаю тебе до синів непокірних*, з упертим серцем,+ щоб ти сказав їм: “Ось що говорить Всевладний Господь Єгова”.
5 А вони,— чи будуть слухати тебе, чи ні, бо це бунтівний народ,+ — знатимуть, що серед них був пророк.+
6 Ти ж, сину людський, не бійся ні їх самих,+ ні їхніх слів, хоча тебе оточують терни і колючки*+ і ти живеш серед скорпіонів. Не бійся їхніх слів+ і не жахайся їхніх облич,+ бо вони бунтівний народ.
7 Ти маєш передавати мої слова, чи слухатимуть вони тебе, чи ні, бо вони — бунтарі.+
8 Сину людський, слухай, що я тобі казатиму. Не ставай бунтарем, як цей бунтівний народ. Відкрий уста і з’їж те, що я даю тобі».+
9 І я побачив руку, простягнуту до мене,+ а в руці був сувій*.+
10 Він розгорнув переді мною сувій, і я побачив, що той сувій списаний з обох боків.+ У ньому були записані жалобні пісні*, стогін і голосіння.+
Примітки
^ Вислів «син людський» вживається в книзі Єзекіїля 93 рази.
^ Або «з твердим обличчям».
^ Або, можливо, «хоча люди є впертими і наче колючки для тебе».
^ Або «сувій книжки».
^ Або «тужливі пісні».
