Книга Єзекіїля 20:1—49
20 Сьомого року, в 10-й день п’ятого місяця, до мене прийшло кілька старійшин Ізра́їля, щоб запитати Єгову, і сіли переді мною.
2 Тоді Єгова промовив до мене:
3 «Сину людський, скажи старійшинам Ізра́їля: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Чи ви прийшли, щоб запитати мене? Клянусь собою*,— говорить Всевладний Господь Єгова,— я не буду відповідати вам»”.+
4 Сину людський, чи ти готовий судити їх*? Чи ти готовий їх судити? Розкажи їм про гидоту, яку чинили їхні прабатьки,+
5 і скажи: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «У день, коли я вибрав Ізра́їль,+ я поклявся* потомству* Якова і відкрився їм в єгипетському краю.+ Я поклявся їм і сказав: “Я — Єгова, ваш Бог”.
6 Того дня я поклявся вивести їх з Єгипту в край, який знайшов* для них,— край, що тече молоком і медом.+ Він був найгарнішим* з усіх країв.
7 Я сказав їм: “Нехай кожен з вас викине мерзоту, до якої звертаються ваші очі, і не опоганюється гидкими ідолами* Єгипту.+ Я — Єгова, ваш Бог”.+
8 Але вони збунтувалися проти мене і не захотіли мене слухати. Вони не викинули мерзоти, яка була перед ними, і не залишили гидких ідолів Єгипту.+ Тому я пообіцяв вилити на них свою лють, вилити свій гнів у єгипетському краю.
9 Однак я діяв заради свого імені, щоб воно не осквернялося перед народами, серед яких вони жили,+ бо я відкрився їм* перед тими народами, коли виводив їх* з єгипетського краю.+
10 Я вивів їх з Єгипту і привів у пустелю.+
11 Потім я дав їм свої постанови і виявив свої присуди,+ виконуючи які людина може жити.+
12 Також я дав їм суботи+ як знак між мною і ними,+ аби вони розуміли, що я, Єгова,— той, хто їх освячує.
13 Але нащадки Ізра́їля збунтувалися проти мене в пустелі.+ Вони не дотримувались моїх постанов і відкидали мої присуди, виконуючи які людина може жити. Мої суботи вони повністю осквернили, тому я пообіцяв вилити на них у пустелі свою лють і знищити їх.+
14 Я діяв заради свого імені, щоб воно не осквернялося серед народів, на очах яких я їх* вивів.+
15 І я також поклявся їм у пустелі, що не приведу їх у край, який дав їм,+ — край, який тече молоком і медом+ (він найгарніший* з усіх країв).
16 Не приведу їх туди за те, що вони відкинули мої присуди, не дотримувались моїх постанов і оскверняли мої суботи, бо їхнє серце прив’язалося до гидких ідолів.+
17 Проте я* зжалився над ними і не знищив їх, не вигубив їх у пустелі.
18 Там я сказав їхнім синам:+ “Не тримайтеся постанов своїх прабатьків,+ не виконуйте їхніх присудів і не опоганюйтесь їхніми гидкими ідолами.
19 Я — Єгова, ваш Бог. Дотримуйтеся моїх постанов, бережіть мої присуди і виконуйте їх.+
20 Освячуйте мої суботи,+ і вони будуть знаком між мною і вами, аби ви розуміли, що я — Єгова, ваш Бог”.+
21 Але їхні сини збунтувалися проти мене.+ Вони не дотримувались моїх постанов і не берегли моїх присудів, виконуючи які людина може жити. Мої суботи вони осквернили, тому я пообіцяв вилити на них свою лють, вилити в пустелі свій гнів.+
22 Однак я стримався+ і діяв заради свого імені,+ щоб воно не осквернялося серед народів, на очах яких я їх* вивів.
23 Усе ж я поклявся їм у пустелі, що розпорошу їх серед народів і розвію серед країв,+
24 бо вони не виконували моїх присудів, відкидали мої постанови,+ оскверняли мої суботи і поклонялись* гидким ідолам своїх прабатьків.+
25 Я допустив, щоб вони дотримувались постанов, які були погані, і присудів, які не могли зберегти їм життя.+
26 Я дозволив їм опоганитись їхніми жертвами, коли вони спалювали* кожного свого первістка.+ Зробив я це, щоб довести їх до занепаду і щоб вони були змушені визнати, що я — Єгова»”.
27 Тому, сину людський, скажи Ізра́їлю: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Ось чим іще ваші прабатьки мене зневажали: вони були невірні мені.
28 Я привів їх у край, який я поклявся їм дати.+ Та коли вони бачили будь-який високий пагорб чи розлоге дерево,+ то починали приносити там свої жертви, образливі для мене приношення. Вони спалювали жертви як приємні* пахощі і складали жертви виливні.
29 Тому я запитав їх: “Що для вас означає те священне узвишшя, куди ви ходите? (Воно і досі називається Священним узвишшям.)”»”+
30 А тепер скажи нащадкам Ізра́їля: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Хіба ж ви не опоганюєте себе так само, як ваші прабатьки, хіба ви не стали невірними мені* і не поклоняєтесь їхнім гидким ідолам?+
31 І хіба ви не опоганюєте себе аж донині тим, що приносите жертви усім своїм гидким ідолам, спалюючи* своїх синів?+ Чи ж я відповідатиму, коли ви будете мене питати, нащадки Ізра́їля?»”+
“Клянусь собою*,— говорить Всевладний Господь Єгова,— я не буду відповідати вам.+
32 Ви говорите: «Станьмо як інші народи, як племена інших країв, котрі поклоняються* дереву і каменю»”».+ Але те, що у вас на розумі*, ніколи не виконається.
33 «“Клянусь собою*,— говорить Всевладний Господь Єгова,— я царюватиму над вами сильною і могутньою рукою, виливаючи свою лють.+
34 Я виведу вас з-поміж народів і зберу з усіх країв, де ви були розпорошені,— я зроблю це своєю сильною і могутньою рукою, виливаючи свою лють.+
35 Приведу я вас у пустелю інших народів і буду там судитися з вами лице в лице.+
36 Як я судився з вашими прабатьками в пустелі в єгипетському краю, так судитимусь і з вами,— говорить Всевладний Господь Єгова.—
37 Я змушу вас пройти під палицею пастуха+ і покладу на вас обов’язок виконувати угоду*.
38 Але я усуну з-посеред вас тих, хто бунтується і чинить переступи проти мене.+ Я виведу їх з краю, в якому вони живуть як чужинці, але в ізра́їльську землю вони не ввійдуть.+ Тоді ви будете змушені визнати, що я — Єгова”.
39 Нащадки Ізра́їля, так говорить Всевладний Господь Єгова: “Йдіть та служіть кожен своїм гидким ідолам.+ І після цього ви, не слухаючи мене, більше не зможете оскверняти моє святе ім’я своїми жертвами і гидкими ідолами”.+
40 “На моїй святій горі, на високій горі Ізра́їля,+ — говорить Всевладний Господь Єгова,— там, у тому краю, будуть служити мені+ всі нащадки Ізра́їля, всі до одного. Там я з радістю прийму вас і зажадаю, щоб ви принесли свої пожертви і найкращі приношення, усі ваші святі речі.+
41 Відчувши приємні* пахощі, я з радістю прийму вас, коли виведу з-поміж народів і зберу з усіх країв, де ви були розпорошені,+ і я буду освячений серед вас на очах інших народів”.+
42 “Ви будете змушені визнати, що я — Єгова,+ коли я приведу вас в ізра́їльську землю+ — в край, який я поклявся дати вашим прабатькам.
43 Там ви згадаєте свою поведінку — всі свої діла, якими ви себе опоганювали,+ і самі собі* станете бридкі через усі ваші погані вчинки.+
44 Ви будете змушені визнати, що я — Єгова, коли заради свого імені я не вчиню вам того,+ чого ви, нащадки Ізра́їля, заслуговуєте за свою погану поведінку і за свої негідні діла”,— говорить Всевладний Господь Єгова».
45 Єгова знову промовив до мене:
46 «Сину людський, повернись обличчям на південь і говори у бік півдня, пророкуй лісу південного краю.
47 Скажи південному лісу: “Послухай слів Єгови. Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Я розпалю проти тебе вогонь,+ і він пожере в тобі кожне зелене дерево і кожне сухе. Палахкотливе полум’я не згасне+ і обпалить усі обличчя від півдня до півночі.
48 Тоді всі люди* побачать, що це я, Єгова, розпалив його, тому воно не згасне»”».+
49 Я сказав: «Всевладний Господи Єгово! Вони говорять про мене: “Він завжди говорить загадками*!”»
Примітки
^ Букв. «як живий я».
^ Або «оголосити їм присуд».
^ Букв. «підняв свою руку».
^ Букв. «насінню».
^ Або «розвідав».
^ Або «оздобою».
^ Євр. слово, перекладене тут як «гидкі ідоли», можливо, споріднене зі словом «кал» і виражає зневагу.
^ Тобто Ізра́їлю.
^ Тобто Ізра́їль.
^ Тобто Ізра́їль.
^ Або «оздоба».
^ Букв. «моє око».
^ Тобто Ізра́їль.
^ Букв. «їхні очі були за».
^ Букв. «переводили через вогонь».
^ Або «які умиротворяють; несуть полегшення». Букв. «які заспокоюють».
^ Або «не займаєтесь духовною проституцією».
^ Букв. «як живий я».
^ Букв. «переводячи через вогонь».
^ Або «служать».
^ Букв. «на дусі».
^ Букв. «як живий я».
^ Букв. «узи угоди».
^ Або «які умиротворяють; несуть полегшення». Букв. «які заспокоюють».
^ Букв. «ваші обличчя».
^ Або «кожне тіло».
^ Або «притчами».
