Книга Єзекіїля 24:1—27
24 Дев’ятого року, в 10-й день 10-го місяця, Єгова промовив до мене:
2 «Сину людський, запиши, який сьогодні день*, запиши собі цей день, бо саме цього дня цар Вавилону напав на Єрусалим.+
3 Розкажи притчу* про цей бунтівний народ і скажи:
“Так говорить Всевладний Господь Єгова:
«Постав казан* на вогонь, постав і налий в нього води.+
4 Склади в нього шматки м’яса,+ всі добрі шматки,стегно і лопатку, а також наповни його найліпшими кістками.
5 Візьми з отари найкращу вівцю+ і розклади під казаном по колу дрова.
Вари в ньому шматки м’яса і кістки»”».
6 «Так говорить Всевладний Господь Єгова:
“Горе цьому місту, яке проливає кров!+ Горе цьому іржавому казану, з якого не сходить іржа!
Виймай з нього шматок за шматком,+ не кидаючи жеребка.
7 У ньому кров.+ Це місто вилило кров на голу скелю,не вилило її на землю і землею не прикрило.+
8 Я залишив пролиту ним кров на голій скеліі не дав її прикрити,щоб розпалити лють і помститися”.+
9 Тому Всевладний Господь Єгова говорить:
“Горе цьому місту, яке проливає кров!+
Я сам розкладу під ним велике вогнище.
10 Підклади побільше дров, розпали вогонь і розвари м’ясо.
Потім злий юшку, і нехай обвугляться кістки.
11 Постав порожній казан на розжарене вугілля, щоб він розпікся.
Мідь розжариться, вся його нечистота розплавиться в ньому,+і вогонь пожере його іржу.
12 Шкода праці! Стільки зусиль,а грубий шар іржі так і не зійшов.+
У вогонь його разом з іржею!”
13 “Твоя нечистота — через безсоромну поведінку.+ Я очищав тебе, але ти не очистилось від своєї нечистоти і вже не очистишся, поки я не виллю на тебе своєї люті.+
14 Це сказав я, Єгова, і це обов’язково сповниться, я буду діяти. Я не попущу, не поспівчуваю і не пожалкую.+ Тебе судитимуть за твоїми дорогами і вчинками”,— говорить Всевладний Господь Єгова».
15 Знову Єгова промовив до мене:
16 «Сину людський, я одним ударом заберу в тебе те, що дороге тобі.+ Але ти не сумуй*, не плач і не проливай сліз.
17 Стогни, не кажучи ні слова, і не справляй обрядів на знак жалоби за померлими.+ Пов’яжи собі на голову тюрбан+ і взуйся в сандалії.+ Не закривай своїх вусів*+ і не їж хліба, який принесуть тобі інші*».+
18 Вранці я сказав це народу, а ввечері померла моя дружина. І наступного ранку я зробив так, як мені було наказано.
19 Тоді люди почали запитувати мене: «Скажи, як те, що ти робиш, стосується нас?»
20 Я ж відповів: «Ось що Єгова промовив до мене:
21 “Скажи ізраїльтянам: «Так говорить Всевладний Господь Єгова: “Я оскверню свою святиню,+ те, чим ви дуже пишаєтесь, що дороге вам і миле вашому серцю*. А ваші сини й дочки, які не прийшли з вами сюди, впадуть від меча.+
22 І ви будете робити те, що робив Єзекії́ль. Ви не будете закривати вуса і не їстимете хліба, який принесуть вам люди.+
23 Тюрбани залишаться у вас на головах, а сандалії — на ногах. Ви не будете сумувати і плакати, але будете чахнути через свої провини+ і стогнати один перед одним.
24 Єзекії́ль став для вас знаком.+ Все, що робив він, будете робити й ви. І, коли все це сповниться, ви будете змушені визнати, що я — Всевладний Господь Єгова”»”».
25 «Сину людський, того дня, коли я заберу їхню фортецю, краса якої викликає в них радість, яка дорога їм і мила їхньому серцю*, коли заберу їхніх синів і дочок,+
26 ти дізнаєшся про це від того, хто буде врятований.+
27 Того дня ти відкриєш уста і скажеш врятованому, ти вже не мовчатимеш.+ Ти станеш для них знаком, і вони будуть змушені визнати, що я — Єгова».
Примітки
^ Букв. «ім’я дня».
^ Або «алегоричну оповідь».
^ Або «казан з широким горлом».
^ Або «не бий себе в груди».
^ Або «верхньої губи».
^ Букв. «хліба людей».
^ Або «співчуття вашої душі».
^ Або «душі».
