Книга Єзекіїля 33:1—33

  • Обов’язки вартового (1–20)

  • Новина про падіння Єрусалима (21, 22)

  • Звістка мешканцям руїн (23–29)

  • Народ не буде виконувати слово Єгови (30–33)

    • Єзекіїль — «наче пісня про кохання» (32)

    • «Серед них був пророк» (33)

33  Єгова знову промовив до мене:  «Сину людський, скажи синам свого народу:+ “Якщо я наведу меч на якийсь край,+ а всі люди того краю візьмуть чоловіка і поставлять його вартовим,  і він, побачивши, що на край іде меч, засурмить у ріг, щоб попередити людей,+  але той, хто почує звук рога, знехтує попередженням,+ і прийде меч та й погубить* його, то його кров буде на його голові.+  Звук рога він чув, але знехтував попередженням. Кров його буде на ньому. Якби він прислухався до попередження, то життя* його було б врятоване.  Якщо ж вартовий, побачивши, що йде меч, не засурмить у ріг,+ щоб попередити людей, і прийде меч та погубить життя* якоїсь людини, то вона помре за свої провини, але плату за її кров я вимагатиму від вартового*”.+  Сину людський, я поставив тебе вартовим для нащадків Ізра́їля. Ти маєш слухати те, що я тобі говоритиму, і від мого імені перестерігати їх.+  Якщо я скажу грішникові: “Грішнику, ти обов’язково помреш!”+ — а ти нічого не говоритимеш і не застережеш грішника, щоб він покинув свій шлях, то він помре за свої провини,+ бо чинив зло, але плату за його кров я вимагатиму від тебе.  Якщо ж ти застережеш грішника, щоб той покинув свій шлях, але він не зробить цього, то він помре за власні провини,+ а ти обов’язково врятуєш своє життя*.+ 10  Сину людський, скажи нащадкам Ізра́їля: “Ви говорите: «Наші провини та гріхи тяжіють на нас, і ми через них чахнемо,+ тож як ми залишимось живими?»”+ 11  Скажи їм: “«Клянусь собою*,— говорить Всевладний Господь Єгова,— мені не приємна смерть грішника.+ Для мене краще, коли грішник покидає свій шлях+ і залишається жити.+ Покиньте, покиньте свій грішний шлях!+ Навіщо вам помирати, нащадки Ізра́їля?»”+ 12  Сину людський, скажи синам свого народу: “Праведного не врятує його праведність, коли він згрішить.+ І грішник не загине через своє беззаконня, коли покине свої гріхи.+ Жоден праведний не збереже життя завдяки своїй праведності в день, коли згрішить.+ 13  Якщо я скажу праведному: «Ти житимеш», а він, понадіявшись на свою праведність, почне чинити зло*,+ то жоден з його праведних вчинків не згадається і він помре за те, що чинив зло.+ 14  А якщо я скажу грішникові: «Ти обов’язково помреш», але він перестане грішити і буде поводитись справедливо та праведно+ — 15  поверне те, що взяв у заставу,+ віддасть награбоване,+ буде дотримуватись постанов, які ведуть до життя, і перестане робити те, що неправильне, то він обов’язково житиме.+ Він не помре. 16  Жоден з гріхів, які він чинив, не буде використаний* проти нього.+ Він поводиться справедливо та праведно і тому буде жити”.+ 17  Але твій народ каже: “Дорога Єгови несправедлива”, тимчасом як несправедливі їхні дороги. 18  Якщо праведник відкине праведність та буде чинити зло, то за це він помре.+ 19  Якщо ж грішник залишить свої гріхи і буде поводитися справедливо та праведно, то він житиме.+ 20  Але ви кажете: “Дорога Єгови несправедлива”.+ Я судитиму вас, нащадки Ізра́їля, кожного за його дорогами». 21  Через якийсь час, у 12-й рік нашого вигнання, в п’ятий день 10-го місяця, до мене прийшов чоловік, який утік з Єрусалима,+ і сказав: «Місто знищено!»+ 22  А напередодні ввечері, перед тим як прийшов утікач, на мені була рука Єгови. Бог відкрив мої уста ще до того, як вранці до мене прийшов той чоловік. Мої уста відкрилися, і я перестав мовчати.+ 23  Потім Єгова промовив до мене: 24  «Сину людський, мешканці цих руїн+ говорять про ізра́їльську землю: “Авраам був один і все-таки заволодів цим краєм.+ А нас багато — ми отримали цей край у володіння”. 25  Тому скажи їм: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Ви їсте м’ясо з кров’ю,+ звертаєте свої очі до гидких ідолів* і проливаєте кров.+ Тож чи вам володіти цим краєм? 26  Ви покладаєтесь на свій меч,+ дотримуєтесь мерзенних звичаїв, і кожен з вас безчестить дружину свого ближнього.+ Тож чи вам володіти цим краєм?»”+ 27  Скажи їм: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Клянусь собою: ті, хто живе в руїнах, упадуть від меча, тих, хто в полі, я віддам на поживу диким звірам, а ті, хто у фортецях і печерах, помруть від хвороби.+ 28  Я зроблю цей край безлюдною пусткою,+ зникне його гордість і зухвалість, опустіють гори Ізра́їля,+ і ніхто там не буде проходити. 29  Коли ж я зроблю цей край безлюдною пусткою+ за всю гидоту, яку вони чинять,+ тоді вони будуть змушені визнати, що я — Єгова»”. 30  Сину людський, сини твого народу розмовляють про тебе біля стін і при дверях будинків,+ вони кажуть один одному, кожен своєму брату: “Ходімо і послухаймо слово, яке вийшло від Єгови”. 31  Вони прийдуть юрбою і сядуть перед тобою, наче мій народ. Почують вони твої слова, але не будуть виконувати їх,+ бо їхні уста говорять тобі приємне*, але їхні серця тягнуться до нечесних прибутків. 32  Ти для них — наче пісня про кохання, яку співають гарним голосом, уміло граючи на лірі. Вони чують твої слова, але не виконують їх. 33  Коли ж усе це сповниться,— а це обов’язково сповниться,— вони зрозуміють, що серед них був пророк».+

Примітки

Букв. «забере».
Або «душа».
Або «душу».
Або «я буду вважати вартового відповідальним за її кров».
Або «душу».
Букв. «як живий я».
Або «несправедливість».
Букв. «згаданий».
Євр. слово, перекладене тут як «гидкі ідоли», можливо, споріднене зі словом «кал» і виражає зневагу.
Або «говорять похітливо».