Книга Єзекіїля 33:1—33
33 Єгова знову промовив до мене:
2 «Сину людський, скажи синам свого народу:+
“Якщо я наведу меч на якийсь край,+ а всі люди того краю візьмуть чоловіка і поставлять його вартовим,
3 і він, побачивши, що на край іде меч, засурмить у ріг, щоб попередити людей,+
4 але той, хто почує звук рога, знехтує попередженням,+ і прийде меч та й погубить* його, то його кров буде на його голові.+
5 Звук рога він чув, але знехтував попередженням. Кров його буде на ньому. Якби він прислухався до попередження, то життя* його було б врятоване.
6 Якщо ж вартовий, побачивши, що йде меч, не засурмить у ріг,+ щоб попередити людей, і прийде меч та погубить життя* якоїсь людини, то вона помре за свої провини, але плату за її кров я вимагатиму від вартового*”.+
7 Сину людський, я поставив тебе вартовим для нащадків Ізра́їля. Ти маєш слухати те, що я тобі говоритиму, і від мого імені перестерігати їх.+
8 Якщо я скажу грішникові: “Грішнику, ти обов’язково помреш!”+ — а ти нічого не говоритимеш і не застережеш грішника, щоб він покинув свій шлях, то він помре за свої провини,+ бо чинив зло, але плату за його кров я вимагатиму від тебе.
9 Якщо ж ти застережеш грішника, щоб той покинув свій шлях, але він не зробить цього, то він помре за власні провини,+ а ти обов’язково врятуєш своє життя*.+
10 Сину людський, скажи нащадкам Ізра́їля: “Ви говорите: «Наші провини та гріхи тяжіють на нас, і ми через них чахнемо,+ тож як ми залишимось живими?»”+
11 Скажи їм: “«Клянусь собою*,— говорить Всевладний Господь Єгова,— мені не приємна смерть грішника.+ Для мене краще, коли грішник покидає свій шлях+ і залишається жити.+ Покиньте, покиньте свій грішний шлях!+ Навіщо вам помирати, нащадки Ізра́їля?»”+
12 Сину людський, скажи синам свого народу: “Праведного не врятує його праведність, коли він згрішить.+ І грішник не загине через своє беззаконня, коли покине свої гріхи.+ Жоден праведний не збереже життя завдяки своїй праведності в день, коли згрішить.+
13 Якщо я скажу праведному: «Ти житимеш», а він, понадіявшись на свою праведність, почне чинити зло*,+ то жоден з його праведних вчинків не згадається і він помре за те, що чинив зло.+
14 А якщо я скажу грішникові: «Ти обов’язково помреш», але він перестане грішити і буде поводитись справедливо та праведно+ —
15 поверне те, що взяв у заставу,+ віддасть награбоване,+ буде дотримуватись постанов, які ведуть до життя, і перестане робити те, що неправильне, то він обов’язково житиме.+ Він не помре.
16 Жоден з гріхів, які він чинив, не буде використаний* проти нього.+ Він поводиться справедливо та праведно і тому буде жити”.+
17 Але твій народ каже: “Дорога Єгови несправедлива”, тимчасом як несправедливі їхні дороги.
18 Якщо праведник відкине праведність та буде чинити зло, то за це він помре.+
19 Якщо ж грішник залишить свої гріхи і буде поводитися справедливо та праведно, то він житиме.+
20 Але ви кажете: “Дорога Єгови несправедлива”.+ Я судитиму вас, нащадки Ізра́їля, кожного за його дорогами».
21 Через якийсь час, у 12-й рік нашого вигнання, в п’ятий день 10-го місяця, до мене прийшов чоловік, який утік з Єрусалима,+ і сказав: «Місто знищено!»+
22 А напередодні ввечері, перед тим як прийшов утікач, на мені була рука Єгови. Бог відкрив мої уста ще до того, як вранці до мене прийшов той чоловік. Мої уста відкрилися, і я перестав мовчати.+
23 Потім Єгова промовив до мене:
24 «Сину людський, мешканці цих руїн+ говорять про ізра́їльську землю: “Авраам був один і все-таки заволодів цим краєм.+ А нас багато — ми отримали цей край у володіння”.
25 Тому скажи їм: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Ви їсте м’ясо з кров’ю,+ звертаєте свої очі до гидких ідолів* і проливаєте кров.+ Тож чи вам володіти цим краєм?
26 Ви покладаєтесь на свій меч,+ дотримуєтесь мерзенних звичаїв, і кожен з вас безчестить дружину свого ближнього.+ Тож чи вам володіти цим краєм?»”+
27 Скажи їм: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Клянусь собою: ті, хто живе в руїнах, упадуть від меча, тих, хто в полі, я віддам на поживу диким звірам, а ті, хто у фортецях і печерах, помруть від хвороби.+
28 Я зроблю цей край безлюдною пусткою,+ зникне його гордість і зухвалість, опустіють гори Ізра́їля,+ і ніхто там не буде проходити.
29 Коли ж я зроблю цей край безлюдною пусткою+ за всю гидоту, яку вони чинять,+ тоді вони будуть змушені визнати, що я — Єгова»”.
30 Сину людський, сини твого народу розмовляють про тебе біля стін і при дверях будинків,+ вони кажуть один одному, кожен своєму брату: “Ходімо і послухаймо слово, яке вийшло від Єгови”.
31 Вони прийдуть юрбою і сядуть перед тобою, наче мій народ. Почують вони твої слова, але не будуть виконувати їх,+ бо їхні уста говорять тобі приємне*, але їхні серця тягнуться до нечесних прибутків.
32 Ти для них — наче пісня про кохання, яку співають гарним голосом, уміло граючи на лірі. Вони чують твої слова, але не виконують їх.
33 Коли ж усе це сповниться,— а це обов’язково сповниться,— вони зрозуміють, що серед них був пророк».+
Примітки
^ Букв. «забере».
^ Або «душа».
^ Або «душу».
^ Або «я буду вважати вартового відповідальним за її кров».
^ Або «душу».
^ Букв. «як живий я».
^ Або «несправедливість».
^ Букв. «згаданий».
^ Євр. слово, перекладене тут як «гидкі ідоли», можливо, споріднене зі словом «кал» і виражає зневагу.
^ Або «говорять похітливо».
