Євангеліє від Івана 12:1—50
12 Коли ж до Пасхи залишалося шість днів, Ісус прийшов у Віфа́нію, де був Лазар,+ якого він воскресив з мертвих.
2 Там для Ісуса влаштували вечерю; Марта на ній прислуговувала,+ а Лазар був серед тих, хто їв* з ним.
3 Марія ж взяла фунт* пахучої олії — дуже дорогого щирого нарду, вилила Ісусові на ноги й витерла їх своїм волоссям; і аромат олії наповнив увесь дім.+
4 Тоді Юда Іскаріо́т,+ один з Ісусових учнів, який невдовзі мав його зрадити, запитав:
5 «Чому цю пахучу олію не продали за 300 дена́ріїв*, а гроші не роздали бідним?»
6 Сказав він це не тому, що турбувався про бідних, а тому, що був злодієм. Він мав скриньку з грішми і не раз крав гроші, які туди кидали.
7 Тоді Ісус сказав: «Залиш її в спокої. Нехай вона виконає цей обряд, підготувавши мене до дня поховання.+
8 Адже бідні завжди з вами,+ а я з вами буду не завжди».+
9 Коли численний натовп юдеїв дізнався, де Ісус, то прийшов туди; вони хотіли побачити не лише його, але й Лазаря, якого він воскресив з мертвих.+
10 Старші священики змовилися вбити і Лазаря,
11 бо через нього чимало юдеїв, які приходили туди, починали вірити в Ісуса.+
12 Наступного дня багато людей, які прибули на свято, почули, що Ісус наближається до Єрусалима.
13 Тож вони взяли пальмове листя і вийшли йому назустріч, вигукуючи: «Молимо, спаси! Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови*,+ Цар Ізра́їля!»+
14 Знайшовши осля, Ісус сів на нього,+ як і написано:
15 «Не бійся, дочко Сіону. Ось їде твій цар на осляті».+
16 Спочатку його учні цього не зрозуміли, але коли Ісус був прославлений,+ вони пригадали, що саме так про нього було написано і що так для нього й зробили.+
17 А люди, які були з Ісусом, коли він покликав Лазаря з гробниці*+ й воскресив його з мертвих, не переставали свідчити про це.+
18 Тому народ і вийшов йому назустріч, адже чув про чудо, яке він здійснив.
19 Фарисеї ж говорили між собою: «Бачите, ми нічого не можемо зробити. За ним пішов цілий світ!»+
20 Серед тих, хто прийшов для поклоніння на свято, були і греки.
21 Вони підійшли до Пилипа+ з Віфсаї́ди галілейської та почали просити його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».
22 Пилип пішов і сказав про це Андрію. Тоді Андрій та Пилип підійшли до Ісуса й сказали про це йому.
23 Ісус же промовив: «Надійшла година прославитися Сину людському.+
24 Щиру правду кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в землю й не помре, воно так і залишиться тільки одним зерном. Якщо ж воно помре,+ то принесе багато плодів.
25 Хто дорожить своїм життям*, той знищить його, а хто своє життя* в цьому світі ненавидить,+ той збереже його для вічного життя.+
26 Якщо хтось хоче служити мені, нехай іде слідом за мною, і, де буду я, там буде і мій слуга.+ Якщо хтось буде служити мені, Батько вшанує його.
27 Я* стривожений.+ Що мені сказати? Батьку, врятуй мене від цієї години!+ Однак заради цієї години я і прийшов.
28 Батьку, прослав своє ім’я». Тоді з неба пролунав голос:+ «Я прославив і знову прославлю».+
29 Люди, які стояли там і чули це, сказали, що це був грім, а інші говорили: «З ним розмовляв ангел».
30 Але Ісус промовив: «Цей голос пролунав не для мене, а для вас.
31 Тепер настав суд над цим світом, і тепер правитель цього світу+ буде вигнаний геть.+
32 Я ж, коли буду піднесений над землею,+ приверну до себе всіляких людей».
33 А говорив він усе це, щоб показати, якою смертю має померти.+
34 Тоді народ сказав йому: «Ми знаємо з Закону, що Христос перебуватиме вічно.+ Чому ж ти кажеш, що Син людський мусить бути піднесений над землею?+ Хто є тим Сином людським?»
35 Ісус сказав їм на це: «Ще недовго світло буде серед вас. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас не охопила темрява. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.+
36 Тож, поки ще маєте світло, вірте в нього, аби стати синами світла».+
Сказавши це, Ісус відійшов і сховався від них.
37 І, хоча він здійснив на їхніх очах стільки чуд, вони не вірили в нього.
38 Так виконалися слова пророка Ісаї: «Єгово*, хто повірив у те, що почув від нас*,+ і кому Єгова* виявив свою силу*?»+
39 А не могли вони повірити, бо, згідно з іншими словами Ісаї,
40 «він засліпив їм очі та зробив їхні серця черствими, щоб вони не бачили очима, щоб не розуміли серцями, щоб не навернулись і щоб я їх не зцілив».+
41 Ісая сказав усе це, оскільки бачив його славу й говорив про нього.+
42 А втім, навіть багато начальників повірило в нього.+ Але щоб фарисеї не відлучили їх від синагоги, вони його не визнавали,+
43 бо славу від людей любили більше, ніж славу від Бога.+
44 Потім Ісус голосно сказав: «Хто вірить у мене, той вірить не тільки в мене, але й у того, хто мене послав.+
45 І той, хто бачить мене, бачить і того, хто мене послав.+
46 Я прийшов у світ як світло,+ щоб кожен, хто вірить у мене, не залишався в темряві.+
47 Того, хто чує мої слова і не дотримується їх, я не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти.+
48 Хто відкидає мене та не приймає моїх слів, той має для себе суддю: в останній день його судитимуть слова, котрі я говорив.
49 Адже я промовляв не від себе. Батько, який послав мене, дав мені заповідь, що са́ме я маю казати.+
50 І я знаю, що його заповідь означає вічне життя.+ Тож усе, що я говорю, говорю так, як сказав мені Батько».+
Примітки
^ Або «напівлежав за столом».
^ Тобто рим. фунт, прибл. 327 г. Див. додаток Б14.
^ Див. додаток Б14.
^ Див. додаток А5.
^ Або «пам’ятної гробниці».
^ Або «душею».
^ Або «душу».
^ Або «моя душа».
^ Див. додаток А5.
^ Букв. «руку».
^ Або «у нашу розповідь».
^ Див. додаток А5.
