Євангеліє від Івана 4:1—54
4 Коли Господь дізнався, що фарисеї почули про те, що він збирає та хрестить+ більше учнів, ніж Іван,—
2 хоча хрестив не сам Ісус, а його учні,—
3 він покинув Юдею і знову вирушив до Галілеї.
4 А йти йому потрібно було через Сама́рію.
5 Тож він прийшов у самарı́йське місто Сиха́р, що було недалеко від поля, котре Яків віддав своєму синові Йосипу.+
6 Там був колодязь Якова.+ Отже, Ісус, втомлений дорогою, сів біля колодязя*. Була ж приблизно шоста година*.
7 Прийшла туди набрати води й одна жінка з Сама́рії. Ісус попросив її: «Дай мені напитися».
8 (У той час його учні були в місті, бо мали купити харчів.)
9 На це самаря́нка сказала: «Як це ти, юдей, просиш води в мене, самаря́нки?» (Бо юдеї не спілкувалися з самаря́нами.)+
10 У відповідь Ісус промовив: «Якби ти знала, яким даром Бог обдаровує людей+ і хто каже тобі: “Дай мені напитися”, ти б сама попросила його, і він дав би тобі живої води».+
11 На це вона сказала: «Пане, ти навіть відра не маєш, щоб зачерпнути води, а колодязь глибокий. Звідки ж ти візьмеш живу воду?
12 Невже ти більший від нашого прабатька Якова, який дав нам цей колодязь та пив з нього сам, а також з нього пили його сини і худоба?»
13 У відповідь Ісус промовив: «Кожен, хто п’є цю воду, відчує спрагу знову,
14 а хто питиме воду, яку дам я, ніколи не відчує спраги.+ Бо вода, яку дам йому я, стане в ньому джерелом, котре битиме через край і даватиме вічне життя».+
15 Почувши це, жінка вигукнула: «Пане, дай мені цієї води, щоб я вже не хотіла пити і не приходила сюди по воду».
16 Ісус же їй сказав: «Іди поклич свого чоловіка і повертайся».
17 А жінка відповіла: «Я не маю чоловіка». Ісус відказав: «Правильно ти кажеш: “Я не маю чоловіка”,
18 бо в тебе було п’ять чоловіків, а той, з ким ти живеш тепер, не чоловік тобі. Це ти правду кажеш».
19 У відповідь жінка сказала: «Пане, бачу, ти пророк.+
20 Наші прабатьки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що потрібно поклонятися в Єрусалимі».+
21 Ісус відказав: «Повір, жінко, надходить година, коли ви будете поклонятися Батькові не на цій горі і не в Єрусалимі.
22 Ви поклоняєтесь, не маючи знання,+ а ми поклоняємось, маючи знання, адже спасіння починається з юдеїв.+
23 Однак надходить година,— і вже надійшла,— коли правдиві поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та в правді, бо саме таких поклонників він собі шукає.+
24 Бог є Дух,+ і ті, хто йому поклоняється, повинні поклонятися в дусі та в правді».+
25 Тоді жінка сказала: «Я знаю, що має прийти Месı́я, якого називають Христом. І коли він прийде, то відкрито розкаже нам про все».
26 Ісус відповів: «Це я, той, хто зараз говорить з тобою».+
27 Саме в той час надійшли учні та почали дивуватися, що він спілкується з жінкою. Щоправда, ніхто так і не запитав: «Чого ти хочеш від неї?» або «Чому ти з нею розмовляєш?»
28 А жінка, залишивши там посудину для води, пішла в місто й сказала людям:
29 «Ходіть подивіться на чоловіка, котрий розказав мені все, що я робила. Може, це Христос?»
30 Тож вони вийшли з міста й пішли до нього.
31 Тим часом учні вмовляли його: «Учителю*,+ поїж трохи».
32 Він же сказав: «Я маю їжу, про яку ви не знаєте».
33 Тоді учні почали розпитувати один одного: «Невже хтось приніс йому поїсти?»
34 А Ісус промовив: «Моя їжа — виконувати волю того, хто мене послав,+ і завершити його працю.+
35 Хіба ви не говорите, що до жнив залишилося ще чотири місяці? Тож, кажу вам, підведіть свої очі й погляньте на поля — вони побіліли й готові до жнив.+ І вже
36 жнець отримує свою плату та збирає плоди для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець раділи разом.+
37 Тут справджується така приказка: один сіє, інший жне.
38 Я послав вас жати те, над чим трудились не ви, а інші, ви ж скористалися плодами їхньої праці».
39 Чимало самаря́н з того міста повірили в Ісуса, почувши свідчення жінки, яка сказала: «Він розповів мені все, що я робила».+
40 Тож, коли самаря́ни прийшли до нього, вони попросили його залишитися в їхньому місті, тому він зупинився в них на два дні.
41 У результаті багато інших людей повірило в нього, почувши, що́ він розповідав.
42 Вони сказали жінці: «Тепер ми віримо не лише через те, що ти нам розповіла; ми самі почули і зрозуміли, що цей чоловік — справді спаситель світу».+
43 А через два дні Ісус вирушив звідти в Галілею,
44 хоча сам свідчив, що в рідному краю пророка не шанують.+
45 Коли ж він прибув до Галілеї, галілея́ни його прийняли, оскільки теж були на святі в Єрусалимі+ і бачили, що́ він там зробив.+
46 Потім він знову прийшов у Ка́ну галілейську, де колись перетворив воду на вино.+ А в Капернау́мі син одного царського слуги лежав хворий.
47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галілею, цей слуга пішов до нього і попросив прийти й зцілити його сина, який був при смерті.
48 Проте Ісус сказав йому: «Поки ви не побачите знаків і чуд, нізащо не повірите».+
49 А царський слуга попросив його: «Господи, прийди, поки моя дитина не померла».
50 Ісус же промовив до нього: «Іди. Твій син видужав».+ Чоловік повірив Ісусовим словам і пішов додому.
51 Йому назустріч вийшли його раби і сповістили, що хлопець живий*.
52 Він запитав їх, о котрій годині йому стало легше. Ті відповіли: «Гарячка спала вчора о сьомій годині*».
53 Тоді батько зрозумів, що це трапилось тієї години, коли Ісус промовив: «Твій син видужав».+ Тож цей чоловік і його домашні стали віруючими.
54 Це було друге чудо,+ яке Ісус виконав, прийшовши з Юдеї в Галілею.
Примітки
^ Або «джерела».
^ Тобто прибл. 12:00.
^ Або «Раббı́».
^ Або «одужує».
^ Тобто прибл. о 13:00.
