Ісуса Навина 9:1—27
9 Коли ж про все це почули царі хетя́н, аморея́н, ханаа́нців, періззея́н, хіввея́н та євусея́н+ — народів, що жили на західному боці Йордану:+ в гористому краї, у Шефе́лі, вздовж усього узбережжя Великого моря*+ і перед Ліва́ном,
2 то уклали союз, щоб воювати з Ісусом Нави́ном та Ізра́їлем.+
3 Жителі Гіво́на+ також почули про те, що́ зробив Ісус Нави́н з Єрихоном+ і А́єм.+
4 Але вони повелися далекоглядно: поклали харчі у зношені мішки і нав’ючили ними ослів, взяли старі бурдюки для вина, подерті й полатані,
5 взули стоптані й позашивані сандалії та вдягли зношений одяг. Весь їхній хліб був сухий і розкришений.
6 Отак прийшли вони до Ісуса Нави́на в табір у Гілга́л+ і звернулися до нього й ізра́їльських чоловіків: «Ми прийшли з далекого краю, тож, будь ласка, укладіть з нами угоду».
7 На це ізра́їльські чоловіки відповіли хіввея́нам:+ «А може, ви живете десь поблизу. Як тоді нам укласти з вами угоду?»+
8 Та вони сказали Ісусу Нави́ну: «Ми — твої слуги*».
Ісус же запитав: «Хто ви і звідки прийшли?»
9 Хіввея́ни відказали: «Твої слуги прибули з дуже далекого краю,+ бо шанують ім’я твого Бога Єгови. Ми чули про його славу, про все, що він вчинив у Єгипті,+
10 і про те, що він зробив по той бік* Йордану двом аморе́йським царям — хешбо́нському цареві Сиго́ну+ та баша́нському цареві О́гу,+ який був в Аштаро́ті.
11 Тому наші старійшини та всі жителі нашого краю сказали нам: “Візьміть з собою харчів на дорогу та йдіть їм назустріч. Скажіть їм: «Ми будемо вашими слугами.+ Будь ласка, укладіть з нами угоду»”.+
12 Оцей хліб був гарячий, коли ми брали його з дому в дорогу, а тепер він сухий і розкришений.+
13 Бурдюки оці були новими, коли ми наливали в них вино, а тепер попроривалися.+ Одяг наш і сандалії позношувалися через далеку дорогу».
14 Ізра́їлеві чоловіки взяли* в них трохи харчів, але Єгову про все це не запитали.+
15 Ісус Нави́н пообіцяв їм мир+ та уклав з ними угоду, що залишить їх живими, і провідники ізра́їльської громади дали клятву, присягнувши дотримати слова.+
16 А через три дні після того, як ізраїльтяни уклали угоду, вони почули, що ті люди живуть неподалік, що це їхні сусіди.
17 Тоді ізраїльтяни вирушили в дорогу і третього дня прийшли до їхніх міст — Гіво́на,+ Кефı́ри, Бееро́та й Кір’я́т-Єари́ма.+
18 Але ізраїльтяни не напали на них, бо провідники громади дали клятву, присягнувши їм Єговою,+ Богом Ізра́їля. І весь народ почав нарікати на своїх провідників.
19 Почувши це, усі провідники сказали громаді: «Ми поклялися, присягнувши Єговою, Богом Ізра́їля, тому не можемо заподіяти їм зла.
20 Ось що ми зробимо: залишимо їх при житті, щоб не накли́кати на себе Божого гніву, бо ми дали клятву».+
21 Провідники додали: «Нехай залишаються при житті, але хай рубають дрова та носять воду для всієї громади». Таку обіцянку дали їм провідники.
22 Після цього Ісус Нави́н покликав хіввея́н і запитав: «Чому ви обманули нас, сказавши, що прийшли здалека, якщо живете зовсім поруч?+
23 Відтепер ви прокляті+ й назавжди станете рабами — будете рубати дрова і носити воду для дому мого Бога».
24 Вони ж відповіли йому: «Нам, твоїм слугам, сказали, що твій Бог Єгова звелів своєму слузі Мойсею дати вам увесь цей край та вигубити перед вами всіх його мешканців.+ Ми дуже злякалися за своє життя*,+ тому і вчинили так.+
25 Тепер ми у твоїх руках*. Роби з нами те, що вважаєш слушним і справедливим».
26 Тож він так і зробив: врятував їх від руки ізраїльтян, і ті їх не вбили.
27 Але того дня Ісус Нави́н призначив хіввея́н рубати дрова і носити воду для громади+ та для жертовника Єгови у місці, яке Він собі вибере,+ і так є донині.+
Примітки
^ Тобто Середземного моря.
^ Або «раби».
^ Тобто східний бік.
^ Або «перевірили».
^ Або «душі».
^ Або «віддаємось на твоє милосердя».
