Буття 21:1—34
21 Єгова, як і говорив, згадав про Сарру. І зробив Єгова для неї те, що обіцяв.+
2 Тож, коли Авраам був уже в похилому віці, Сарра завагітніла+ і народила йому сина. Це сталося саме в той час, про який Бог говорив Аврааму.+
3 І назвав Авраам свого новонародженого сина, якого народила Сарра, Ісаком.+
4 Коли Ісаку виповнилось вісім днів, Авраам зробив йому обрı́зання, як Бог і наказав.+
5 Авраам же мав 100 років, коли народився його син Ісак.
6 Тоді Сарра сказала: «Бог дав мені радісний сміх. Тепер кожен, хто почує про це, буде сміятися зі мною*,—
7 і додала: — Хто б міг сказати Аврааму: “Сарра неодмінно годуватиме грудьми дитину”? Але я таки народила сина Авраамові на старість».
8 Тож дитина виросла, і в той день, коли її відлучили від грудей, Авраам влаштував великий бенкет.
9 Але Сарра стала помічати, що син, якого єгиптянка Ага́р+ народила Аврааму, насміхається з Ісака.+
10 І Сарра сказала Аврааму: «Прожени цю рабиню та її сина, бо син рабині не буде спадкоємцем разом з моїм сином, з Ісаком!»+
11 Коли Авраам почув таке про свого сина, то дуже засмутився.+
12 Тоді Бог сказав Аврааму: «Хай тебе не засмучує те, що Сарра говорить про хлопця і твою рабиню. Послухайся її*, бо обіцяне тобі потомство* прийде через Ісака.+
13 А оскільки син рабині+ — теж твоє потомство*, я зроблю так, що з нього вийде цілий народ».+
14 Вставши рано-вранці, Авраам взяв хліб і бурдюк води, поклав усе це на плечі Ага́р та відіслав її разом з хлопцем.+ Ага́р пішла звідти і блукала в пустелі Бее́р-Ше́ви.+
15 Згодом у бурдюку закінчилась вода, і Ага́р поклала хлопця під кущем,
16 а сама відійшла на відстань випущеної стріли, сіла і сказала: «Не хочу дивитися, як мій син помирає». Тож, сівши на віддалі, вона голосно заплакала.
17 А Бог почув голос хлопця,+ і Божий ангел запитав з неба Ага́р:+ «Чому ти плачеш, Ага́р? Не бійся, Бог почув голос хлопця там, де ти його поклала.
18 Вставай і підніми хлопця, підтримай його своєю рукою, бо я зроблю так, що з нього вийде великий народ».+
19 Тоді Бог відкрив їй очі, і вона побачила колодязь. Ага́р пішла, наповнила бурдюк водою і дала хлопцеві пити.
20 А Бог був з хлопцем,+ поки той підростав. Хлопець жив у пустелі і став лучником.
21 Він оселився в пустелі Пара́н,+ і мати взяла йому дружину з єгипетського краю.
22 Якось Авімеле́х разом з Піхо́лом, начальником свого війська, сказали Авраамові: «Ми бачимо, що Бог з тобою в усьому, що ти робиш.+
23 Тепер поклянися Богом, що не поведешся підступно ні зі мною, ні з моїми дітьми, ні з моїми внуками. Пообіцяй, що так само, як я виявив віддану любов тобі, ти виявиш віддану любов мені і мешканцям краю, в якому живеш».+
24 Тож Авраам сказав: «Клянусь».
25 Але Авраам поскаржився Авімеле́ху, що його слуги силою захопили колодязь.+
26 Той сказав: «Я не знаю, хто це зробив. Ти ж нічого не казав мені. Перший раз про це чую».
27 Тоді Авраам дав Авімеле́ху овець та велику худобу, і вони уклали угоду.
28 Потім Авраам вибрав з отари сім овець і поставив окремо.
29 Авімеле́х запитав: «Чому ти відділив сім овець?»
30 У відповідь Авраам сказав: «Прийми від мене цих сім овець як свідчення того, що цей колодязь викопав я».
31 Він назвав те місце Бее́р-Ше́ва*,+ бо там вони дали клятву один одному.
32 Отже, вони уклали в Бее́р-Ше́ві угоду,+ і після того Авімеле́х та начальник його війська Піхо́л повернулися до філісти́мського+ краю.
33 Потім Авраам посадив у Бее́р-Ше́ві тамариск і покликав ім’я Єгови,+ вічного Бога.+
34 І Авраам ще довгий час* жив* у філісти́мському краю.+
Примітки
^ Або, можливо, «з мене».
^ Букв. «її голосу».
^ Букв. «насіння».
^ Букв. «насіння».
^ Можливо, озн. «колодязь клятви» або «колодязь семи».
^ Букв. «багато днів».
^ Або «жив як чужинець».
