Буття 32:1—32
32 Тож Яків пішов далі і по дорозі зустрів Божих ангелів.
2 Побачивши їх, він вигукнув: «Це табір Бога!» — і назвав це місце Маханаї́м*.
3 Потім Яків вислав посланців до свого брата Ісава в землю Сеї́р,+ в едо́мський+ край*,
4 і наказав їм: «Передайте моєму панові Ісаву такі слова: “Ось що сказав Яків, твій слуга: «Досі я жив* у Лава́на і за весь цей довгий час+
5 набув биків, ослів, овець, а також слуг і служниць.+ Тепер я хочу знайти ласку в очах мого пана і тому передаю тобі ці слова»”».
6 Через якийсь час посланці повернулись до Якова і сказали: «Ми бачилися з твоїм братом Ісавом, і зараз він іде тобі назустріч, а з ним 400 чоловіків».+
7 Почувши це, Яків дуже злякався і стривожився.+ Тож він розділив людей, які були з ним, а також отари, велику худобу та верблюдів на два табори
8 і сказав: «Якщо Ісав нападе на один табір, то другий зможе врятуватися».
9 Після того Яків сказав: «О Єгово, Боже мого батька Авраама, Боже мого батька Ісака! Ти говорив мені: “Повертайся до краю своїх батьків та до своєї рідні, і я буду тебе благословляти”.+
10 Я негідний всієї відданої любові та всієї вірності, яку ти виявляєш до свого слуги,+ бо я перейшов Йордан лише з однією палицею, а тепер у мене аж два табори.+
11 Благаю, врятуй мене+ від руки мого брата Ісава, бо я боюся, що він нападе на мене+ і на матерів з дітьми.
12 Ти ж обіцяв: “Я неодмінно благословлятиму тебе, і зроблю твоє потомство* таким численним, як морський пісок, який неможливо порахувати”».+
13 І Яків заночував там. Потім з усього, що в нього було, він взяв на подарунок для свого брата Ісава+
14 200 кіз, 20 козлів, 200 овець, 20 баранів,
15 30 верблюдиць з верблюденятами, 40 корів, 10 биків, 20 ослиць і 10 ослів.+
16 Тоді він розділив тих тварин на стада і дав своїм слугам, кажучи: «Йдіть переді мною і перейдіть потік. Постійно тримайте стада на віддалі одне від одного».
17 Він наказав першому слузі: «Якщо тебе по дорозі зустріне мій брат Ісав і запитає: “Чий ти слуга, куди ідеш і чиє це стадо?” —
18 то скажеш йому: “Твого слуги Якова. Це подарунок, який він послав моєму панові Ісаву.+ А сам він іде позаду”».
19 І другому слузі, і третьому, і всім іншим, хто вів стада, Яків наказав: «Коли зустрінете Ісава, говоріть йому те саме.
20 Кажіть йому: “Твій слуга Яків іде за нами”». Бо Яків думав собі: «Якщо я спочатку задобрю його подарунком,+ то, може, при зустрічі він буде привітний зі мною».
21 Отже, всі слуги з дарами перейшли потік, а сам він залишився на ніч у таборі.
22 Тієї ночі він встав і, взявши двох дружин,+ двох служниць+ та 11 синів, перейшов убрід Яббо́к.+
23 Він перепровадив через потік* їх, а також усе своє майно.
24 А коли Яків залишився сам, з’явився якийсь чоловік і почав боротися з ним. І боролись вони аж до світанку.+
25 Побачивши, що Якова не вдалося перемогти, чоловік, борючись з ним, доторкнувся до суглоба його стегна, і суглоб вивихнувся.+
26 Тоді чоловік сказав: «Відпусти мене, бо вже світає». Та Яків відповів: «Не відпущу, поки не поблагословиш мене».+
27 Чоловік запитав: «Як тебе звати?» Той відповів: «Яків».
28 І чоловік сказав: «Відтепер твоє ім’я буде не Яків, а Ізра́їль*,+ бо ти боровся з Богом+ і з людьми та переміг».
29 А Яків попросив: «Скажи мені, будь ласка, своє ім’я». У відповідь той сказав: «Для чого тобі моє ім’я?»+ — і поблагословив його.
30 Яків назвав це місце Пенії́л*,+ бо сказав: «Я бачив Бога лице в лице, але не втратив життя*».+
31 Коли Яків минав Пенуї́л*, уже світило сонце. Він кульгав, бо в нього було вивихнуте стегно.+
32 Тож Ізра́їлеві сини донині не їдять сухожилля*, що біля стегнового суглоба, бо в цьому місці той чоловік доторкнувся до стегна Якова.
Примітки
^ Озн. «два табори».
^ Букв. «поле».
^ Або «жив як чужинець».
^ Букв. «насіння».
^ Озн. «той, хто бореться з Богом (домагається чогось у Бога)» або «Бог бореться».
^ Озн. «Боже лице».
^ Або «душу».
^ Або «Пенії́л».
^ Букв. «сухожилля стегнового нерва».
