Буття 37:1—36
37 Яків залишився в ханаа́нському краю, де його батько жив як чужинець.+
2 Ось історія життя Якова.
Коли Йосипу+ було 17 років, він пас овець+ разом із синами Бı́лги+ і Зı́лпи,+ дружин свого батька. І Йосип розповів батькові, як погано поводяться його брати.
3 Йосип народився, коли Ізра́їль був уже старий, тому батько любив його більше від усіх інших синів+ і наказав, щоб для нього зробили особливий одяг*.
4 Брати, побачивши, що батько любить Йосипа більше, ніж їх, зненавиділи брата і не могли говорити з ним спокійно.
5 Через деякий час Йосипу приснився сон. Він розповів про нього братам,+ але ті ще більше зненавиділи його.
6 Він сказав їм: «Послухайте, будь ласка, що мені приснилось:
7 ми в’язали на полі снопи, і ось мій сніп випрямився, а ваші стали довкола і вклонилися моєму».+
8 Тоді брати сказали: «Ти що, хочеш царювати над нами? Хочеш над нами панувати?»+ Тож, почувши про ті сни, брати стали ненавидіти його ще більше.
9 Потім йому знову приснився сон, про який він теж розповів братам: «Я бачив ще один сон: цього разу мені вклонялись сонце, місяць та 11 зір».+
10 І Йосип розповів цей сон також батькові. Той же докорив йому, кажучи: «І що цей сон має означати? Невже ти думаєш, що всі ми — я, твоя мати і твої брати — справді прийдемо й низько вклонимось тобі?»
11 Йосипові слова ви́кликали у братів сильну заздрість,+ а батько зберіг ті слова у своєму серці.
12 Якось брати пішли пасти отару свого батька в місце неподалік від Сихе́ма.+
13 Трохи згодом Ізра́їль сказав Йосипу: «Здається, твої брати пасуть отару біля Сихе́ма. Я хочу, щоб ти пішов до них». На це Йосип сказав: «Добре, я готовий».
14 Тоді батько сказав: «Прошу тебе, піди подивися, чи все добре у твоїх братів і як там отара, а потім повернешся і розкажеш». Тож він пішов з долини Хевро́н+ до Сихе́ма.
15 Через якийсь час Йосип, ідучи полем, зустрів чоловіка, і той запитав: «Що ти шукаєш?» —
16 «Я шукаю своїх братів,— відповів Йосип.— Скажи, будь ласка, може, ти знаєш, де вони пасуть отару?»
17 Чоловік сказав: «Вони пішли звідси. Я чув, як вони говорили між собою: “Ходімо в Дота́н”». Тож Йосип пішов за ними і знайшов їх у Дота́ні.
18 Брати побачили Йосипа ще здалека і, перш ніж він підійшов до них, почали змовлятись, щоб його вбити.
19 Вони казали один одному: «Дивіться, он іде той сновидець!+
20 Убиймо його та киньмо в яму для води, а самі скажемо, що його роздер дикий звір. Тоді побачимо, чи сповняться його сни».
21 Почувши це, Руви́м+ спробував урятувати Йосипа. Він сказав: «Не вбиваймо його*!+ —
22 і додав: — Не проливайте крові.+ Вкиньте його в яму тут у пустелі, тільки не заподіюйте йому шкоди*».+ Він хотів врятувати його і повернути батькові.
23 Щойно Йосип підійшов до братів, вони здерли з нього одяг, особливий одяг, який він носив,+
24 а його самого вкинули в яму. Вона в той час була порожня, без води.
25 Після того брати сіли їсти. Підвівши очі, вони побачили ізмаї́лівців,+ які йшли з Гілеа́ду до Єгипту з караваном верблюдів, нав’ючених лабданумом*, бальзамом та смолистою корою.+
26 Тоді Юда сказав братам: «Яка нам користь з того, що вб’ємо брата і приховаємо його смерть*?+
27 Не кривдьмо його, а продаймо+ ізмаї́лівцям. Все-таки він наш брат, наша плоть і кров». І вони послухались його.
28 Тож, коли поблизу проходили мідія́нські+ купці, брати витягли Йосипа з ями та продали ізмаї́лівцям за 20 срібняків,+ і ті забрали його до Єгипту.
29 Згодом Руви́м підійшов до ями і побачив, що Йосипа немає. Тоді він роздер свій одяг
30 і, повернувшись до братів, вигукнув: «Хлопець зник! Що мені тепер робити?»
31 А брати зарізали козла, взяли Йосипів одяг і змочили його кров’ю.
32 Потім вони відіслали його особливий одяг батькові, передавши такі слова: «Ось що ми знайшли. Подивись, будь ласка, чи це не одяг твого сина».+
33 Яків роздивився його і вигукнув: «Це одяг мого сина! На Йосипа напав лютий звір і точно розірвав його на шматки!»
34 Тоді Яків роздер свій одяг, підперезався мішковиною і багато днів оплакував Йосипа.
35 І всі сини та дочки намагались розрадити батька, але ніщо не могло його потішити. Він казав: «Оплакуючи свого сина, я зійду в могилу*!»+ — і не переставав плакати за ним.
36 А мідіянітя́ни, прийшовши в Єгипет, продали Йосипа Потіфа́ру, який служив придворним фараона і начальником охоронців.+
Примітки
^ Або «гарний довгий одяг».
^ Або «не вражаймо його душі».
^ Або «не кладіть на нього руки́».
^ Або «пахучою смолою».
^ Букв. «його кров».
