Буття 42:1—38
42 Коли Яків почув, що в Єгипті є зерно,+ то сказав своїм синам: «Чому ви сидите і дивитесь один на одного? —
2 а потім додав: — Я чув, у Єгипті є зерно. Йдіть туди і щось купіть, аби ми вижили і не померли з голоду».+
3 Тож 10 Йосипових братів+ пішли в Єгипет купити зерна.
4 А Веніями́на,+ Йосипового брата, Яків не пустив,+ сказавши: «Щоб з ним часом не сталось якогось нещастя».+
5 Отже, сини Ізра́їля пішли разом з іншими людьми, щоб купити зерна, бо голод досяг ханаа́нського краю.+
6 А Йосип правив у Єгипті+ та продавав зерно людям, які приходили з усіх земель.+ Тож, прибувши до Йосипа, брати вклонились йому до землі.+
7 Як тільки Йосип побачив своїх братів, то відразу впізнав їх, але, приховавши, хто він,+ різко запитав: «Звідки ви прийшли?» Вони відповіли: «З ханаа́нського краю, щоб купити їжі».+
8 Тож Йосип впізнав своїх братів, але вони його не впізнали.
9 У ту ж мить Йосип згадав, що́ йому снилося про них,+ і сказав: «Ви шпигуни! Ви прийшли, щоб вивідати вразливі місця* нашого краю!»
10 Та вони відповіли: «Ні, пане. Твої слуги прийшли, щоб купити їжі.
11 Усі ми сини одного чоловіка, люди добропорядні. Твої слуги не шпигуни».
12 Але Йосип сказав: «Ні! Ви прийшли, щоб вивідати вразливі місця нашого краю!»
13 Вони ж сказали: «Нас усього 12 братів.+ Твої слуги — сини одного чоловіка+ з ханаа́нського краю. Наймолодший брат зараз з батьком,+ а одного вже немає».+
14 Та Йосип заперечив: «Кажу вам: ви шпигуни!
15 Але все ж перевірю, чи ви кажете правду. Клянусь життям фараона, ви не вийдете звідси, поки не прийде ваш наймолодший брат.+
16 Нехай один з вас піде за ним, а решта будуть ув’язнені. Тоді побачу, чи ви говорите правду. Якщо ж він не прийде, то клянусь життям фараона, ви справді шпигуни».
17 І Йосип на три дні посадив їх у в’язницю.
18 А третього дня Йосип сказав їм: «Я боюсь Бога. Тому зробіть, що я скажу, і не помрете.
19 Якщо ви люди добропорядні, то нехай один з вас залишиться тут у в’язниці, а інші хай візьмуть зерна і повертаються до своїх сімей, щоб вони не голодували.+
20 Потім приведіть до мене наймолодшого брата. Тоді я повірю вам, і ви не помрете». Вони погодились на це.
21 І вони сказали один одному: «Це точно кара за те, що ми так повелися з нашим братом.+ Коли він просив змилосердитися над ним, ми не слухали, хоч і бачили його страждання*. Саме тому на нас спало все це лихо».
22 Тоді Руви́м сказав: «Хіба я не говорив: “Не грішіть проти хлопця”? Але ви не послухались.+ І тепер від нас явно вимагається плата за його кров».+
23 Вони й не здогадувались, що Йосип розуміє їхню розмову, бо він говорив з ними через перекладача.
24 А Йосип відійшов убік і заплакав.+ Потім він повернувся, знову порозмовляв з ними і на їхніх очах зв’язав Симео́на.+
25 Після того Йосип наказав наповнити їхні сумки* зерном, повернути їм гроші — кожному в його торбу, а також дати харчів на дорогу. І цей наказ було виконано.
26 Тож, нав’ючивши зерно на ослів, вони вирушили в дорогу.
27 Коли вони зупинилися в заїзді, один з них розв’язав свою торбу, щоб взяти ко́рму для осла, і побачив, що зверху лежать його гроші.
28 Він сказав братам: «Хтось повернув мені гроші! Вони в сумці!» Від цього їхні серця аж завмерли, і вони тремтячи говорили один одному: «Що це Бог нам зробив?»
29 Коли вони прийшли в ханаа́нський край до свого батька Якова, то розповіли про все, що сталося, кажучи:
30 «Чоловік, який панує в тому краю, звинуватив нас у тому, що ми шпигуни, і був з нами різкий.+
31 Але ми сказали йому: “Ми добропорядні люди, ми не шпигуни.+
32 Ми сини одного батька, і всього нас 12 братів.+ Одного брата вже немає,+ а наймолодший зараз з батьком у ханаа́нському краю”.+
33 Але той чоловік, правитель того краю, сказав: “Я повірю, що ви добропорядні, лише за однієї умови. Нехай один з вас залишиться в мене,+ а ви візьміть зерна і повертайтесь до своїх сімей, щоб вони не голодували.+
34 Потім приведіть наймолодшого брата, і я повірю, що ви не шпигуни, а добропорядні люди. Тоді я відпущу вашого брата, і ви зможете купувати зерно в нашому краю”».
35 Коли вони почали висипати все з торб, то виявилось, що в торбі кожного лежить вузлик з грішми. Побачивши ці гроші, і вони, і їхній батько злякались.
36 Тож Яків, їхній батько, вигукнув: «Я втратив через вас своїх дітей!+ Йосипа вже немає,+ Симео́на теж,+ а тепер ви хочете забрати ще й Веніями́на! Скільки всього спало на мене!»
37 Але Руви́м сказав батькові: «Можеш убити двох моїх синів, якщо я не приведу його назад.+ Я відповідаю за нього і обіцяю, що він повернеться до тебе».+
38 Яків же сказав: «Ні, я не відпущу з вами свого сина, бо його брат помер, і він залишився сам.+ Якщо в дорозі з ним станеться якесь нещастя, ви точно зведете мене, сивого і вбитого горем, у могилу*».+
