Буття 43:1—34
43 А в краю і далі був сильний голод.+
2 Коли ж зерно, яке вони привезли з Єгипту,+ закінчилось, батько сказав: «Підіть знову і купіть ще трохи їжі».
3 Але Юда відповів: «Той чоловік ясно сказав нам: “Не з’являйтеся переді мною без свого брата”.+
4 Якщо відпустиш з нами брата, ми підемо і купимо для тебе їжі.
5 Якщо ж не відпустиш, ми не підемо, бо той чоловік сказав: “Не з’являйтеся переді мною без свого брата”».+
6 Тоді Ізра́їль+ запитав: «Як ви могли мені таке зробити? Чому розповіли тому чоловікові, що маєте ще одного брата?»
7 Вони відповіли: «Бо він детально розпитував про нас і наших родичів, кажучи: “Чи живий ще ваш батько? Чи маєте ще інших братів?” От ми і розказали йому все, як є.+ Звідки ми могли знати, що він скаже: “Приведіть свого брата”?»+
8 Тож Юда сказав своєму батькові Ізра́їлю: «Відпусти хлопця зі мною,+ і ми підемо. Тоді будемо жити і не повмираємо+ — ні ми, ні ти, ні наші діти.+
9 Я обіцяю, що з ним нічого не станеться*.+ Можеш вважати мене відповідальним за нього. Якщо я не повернуся разом з ним, якщо не приведу його до тебе, гріх буде на мені до кінця життя.
10 І якби ми не зволікали, то вже двічі сходили б туди і назад».
11 Тоді їхній батько Ізра́їль сказав: «Якщо так, то наберіть у свої сумки* найліпшого з того, що є в нашому краю,— трохи бальзаму,+ трохи меду, лабдануму*, смолистої кори,+ фісташок та мигдалю — і принесіть у дар тому чоловікові.+
12 Візьміть з собою вдвічі більше грошей, а також повернені гроші, які ви знайшли у сумках.+ Можливо, це була якась помилка.
13 Беріть свого брата і йдіть до того чоловіка.
14 Нехай Всемогутній Бог допоможе вам знайти ласку в очах того чоловіка, щоб він відпустив вашого брата і Веніями́на. А якщо я вже мушу втратити своїх дітей, то треба з цим змиритися!..»+
15 Отже, взявши подарунок, а також подвійну суму грошей, вони разом з Веніями́ном вирушили в Єгипет і знову прийшли до Йосипа.+
16 Як тільки Йосип побачив з ними Веніями́на, то сказав управителеві свого дому: «Відведи цих чоловіків у дім, а потім заріж тварин і приготуй обід, бо опівдні вони їстимуть зі мною».
17 Той відразу зробив так, як наказав Йосип,+ і повів тих чоловіків у Йосипів дім.
18 Коли ж їх повели туди, вони налякались і почали говорити: «Це все через гроші, які ми знайшли минулого разу у своїх сумках. Тепер на нас нападуть, позабирають наших ослів, і ми станемо рабами!»+
19 І вони підійшли до управителя Йосипового дому та сказали йому біля входу в дім:
20 «Вибач, пане, ми вже колись приходили, щоб купити їжі.+
21 Коли ж дорогою назад ми зупинилися в заїзді і почали розв’язувати сумки, то кожен знайшов у своїй сумці всі свої гроші.+ Тож ми хочемо особисто їх повернути.
22 Крім того, ми привезли ще грошей, аби купити їжі. А хто минулого разу поклав гроші у наші сумки, ми не знаємо».+
23 На це він сказав: «Не бійтеся, все добре. Я знаю, що ви платили. Ваш Бог і Бог вашого батька поклав скарб у ваші сумки». Після того він привів до них Симео́на.+
24 Потім управитель завів чоловіків у Йосипів дім і дав їм води, щоб помити ноги. Також він дав корму їхнім ослам.
25 Брати ж, почувши, що Йосип прийде опівдні і що вони будуть їсти разом з ним,+ приготували для нього подарунок.+
26 І, коли Йосип зайшов у дім, вони піднесли цей подарунок та вклонились йому до землі.+
27 Після того Йосип запитав, чи все у них добре, і сказав: «Як ваш старий батько, про якого ви говорили? Він ще живий?»+
28 Вони відповіли: «Так, наш батько, твій слуга, ще живий. У нього все добре». І вони впали на коліна та вклонились йому до землі.+
29 Коли ж Йосип звів очі й побачив свого брата Веніями́на, сина своєї матері,+ то запитав: «Це ваш наймолодший брат, про якого ви розповідали?+ — а тоді додав: — Нехай Бог виявить тобі ласку, сину мій».
30 Потім Йосип швиденько вийшов, бо його переповнювали сильні почуття до брата. Він хотів десь поплакати, тому зайшов у кімнату, де його ніхто не бачив, і дав волю сльозам.+
31 Після того він умив лице і, взявши себе в руки, вийшов та сказав: «Подавайте на стіл».
32 Тож слуги почали подавати їжу — окремо Йосипу, окремо його братам і окремо єгиптянам, які з ним обідали, бо для єгиптян їсти з євреями було гидотою.+
33 Братів* посадили перед Йосипом,— від найстаршого, який мав право первородства,+ до наймолодшого,— і вони здивовано переглядались між собою.
34 Йосип передавав їм їжу зі свого столу, але Веніями́ну давав уп’ятеро більше, ніж іншим братам.+ Отже, вони їли й пили з ним досхочу.
