Буття 48:1—22
48 Після цього Йосипу сказали: «Твій батько ослаб». Тоді Йосип взяв двох своїх синів — Манасı́ю і Єфре́ма+ — та пішов до нього.
2 І Якову сказали: «Прийшов твій син Йосип». Тож Ізра́їль, зібравши сили, сів на ліжку.
3 І Яків сказав Йосипу:
«Всемогутній Бог з’явився мені в ханаа́нському краю, в Лу́зі, та поблагословив мене,+
4 кажучи: “Я розмножу тебе, я дам тобі багато нащадків і зроблю тебе багатьма народами.+ А цю землю я віддам у володіння твоєму потомству* на віки”.+
5 Двоє твоїх синів, що народилися в Єгипті ще до того, як я прийшов сюди, стануть моїми.+ Єфре́м і Манасı́я будуть моїми синами так само, як Руви́м і Симео́н.+
6 А діти, народжені тобі після них, уже будуть твоїми. Вони носитимуть імена цих двох братів і отримають спадщину з їхньої частки.+
7 Пригадую, коли я виходив з Падда́ну, то в ханаа́нському краю померла моя Рахı́ль,+ а до Ефра́та+ залишалась ще досить велика відстань. Тож я поховав її по дорозі до Ефра́та, тобто Віфлеєма».+
8 Побачивши Йосипових синів, Ізра́їль запитав: «Хто це?»
9 Йосип відповів: «Це мої сини, яких Бог дав мені в цьому краю».+ Тоді Ізра́їль попросив: «Будь ласка, підведи їх до мене, щоб я поблагословив їх».+
10 У старості в Ізра́їля був дуже слабий зір, і він нічого не бачив. Тож Йосип підвів до нього своїх синів, а той поцілував їх та обійняв.
11 Ізра́їль сказав Йосипу: «Я навіть не міг уявити, що побачу тебе,+ але Бог дозволив побачити навіть твоє потомство*».
12 Потім Йосип відвів їх від Ізра́їля* і вклонився обличчям до землі.
13 І Йосип взяв обох синів — правою рукою Єфре́ма,+ щоб він був ліворуч від Ізра́їля, а лівою рукою Манасı́ю,+ щоб він був праворуч від Ізра́їля — і знову підвів їх до батька.
14 Але Ізра́їль поклав праву руку на голову Єфре́ма, хоча той був молодший, а ліву — на голову Манасı́ї. Він зробив це свідомо, хоча знав, що первістком був Манасı́я.+
15 Тоді він поблагословив Йосипа,+ кажучи:
«Правдивий Боже, якому служили* мої батьки, Авраам та Ісак,+правдивий Боже, який був моїм пастирем усе моє життя аж донині,+
16 ангеле, який визволяв мене від усіх нещасть,+ поблагослови хлопців.+
Нехай вони називаються моїм іменем та іменем моїх батьків, Авраама та Ісака.
І хай вони мають багато нащадків на землі».+
17 Коли Йосип побачив, що батько поклав праву руку на Єфре́мову голову, це йому не сподобалось, і він спробував забрати батькову руку з Єфре́мової голови і покласти на Манасı́їну.
18 Йосип сказав: «Не так, батьку, бо первісток ось цей.+ Поклади праву руку на його голову».
19 Але батько не захотів, кажучи: «Знаю, сину, знаю. Він теж стане народом, теж буде великим. Та його молодший брат буде більшим від нього,+ і його потомство* стане таким численним, як цілі народи».+
20 Тож Ізра́їль продовжив благословляти їх того дня,+ кажучи:
«Благословляючи одне одного, ізраїльтяни будуть згадувати тебе і говоритимуть:
“Нехай Бог зробить тебе подібним до Єфре́ма і Манасı́ї”».
Отже, він поставив Єфре́ма перед Манасı́єю.
21 Після цього Ізра́їль сказав Йосипу: «Я вже помираю,+ але Бог неодмінно буде з вами надалі та поверне вас у край ваших прабатьків.+
22 Я ж даю тобі на один наділ землі* більше, ніж твоїм братам. Цю землю я взяв від аморея́н мечем і луком».
Примітки
^ Букв. «насінню».
^ Букв. «насіння».
^ Букв. «від його колін».
^ Букв. «перед яким ходили».
^ Букв. «насіння».
^ Або «один схил землі». Букв. «одне плече».
