Книга Екклезіаста 2:1—26
2 Тоді промовив я в серці своєму: «А може, мені віддатися задоволенню* і побачити, чи вийде з цього щось добре?» — але зрозумів, що й це марнота.
2 Про сміх я сказав: «Це безумство!» —а про задоволення*: «Яка з нього користь?»
3 Я вирішив переконатися, що доброго в тому, щоб насолоджуватись вином,+ але при цьому керувався мудрістю. Я навіть піддавався глупоті, аби побачити, що́ найкраще робити людям упродовж свого короткого життя під небом.
4 Здійснив я великі діла:+ побудував собі доми+ і насадив виноградники.+
5 Я розбив для себе сади й парки і посадив там усілякі плодові дерева;
6 поробив ставки, щоб зрошувати пишні дерева в гаю*.
7 Набув я слуг і служниць,+ і мав я слуг, народжених у моєму домі*. Також я набув багато худоби: стад і отар+ було в мене більше, ніж у всіх моїх попередників у Єрусалимі.
8 Зібрав я срібло і золото,+ скарби* царів і провінцій.+ Я зібрав собі співаків і співачок, а також поряд зі мною була жінка, багато жінок*,— насолода людських синів.
9 Тож я звеличився і перевершив усіх, хто був до мене в Єрусалимі.+ І мудрості я не втратив.
10 Я не відмовляв собі у тому, що хотів*.+ Я не стримував своє серце від жодного задоволення*, бо моє серце раділо всією моєю тяжкою працею, і це було мені нагородою*.+
11 Та коли я задумався над усіма ділами своїх рук і над усією тяжкою працею, яку виконав,+ то побачив, що все це марне, все — гонитва за вітром;+ ніщо під сонцем не має справжньої цінності*.+
12 Тоді я звернув увагу на мудрість, безумство й глупоту.+ (Бо що може зробити людина, яка прийде після царя? Тільки те, що вже робилось.)
13 І побачив я, що мудрість ліпша від глупоти,+ так само як світло ліпше від темряви.
14 Мудрий широко відкриває очі*,+ а безглуздий ходить у темряві.+ Але я зрозумів також, що їх усіх чекає той самий кінець.+
15 Після того я сказав у серці своєму: «Що станеться з безглуздим, те станеться і зі мною».+ Яка ж мені користь з того, що я став таким мудрим? Тож промовив я в серці своєму: «Це теж марнота».
16 Бо ні про мудрого, ні про безглуздого не залишиться довга пам’ять.+ У прийдешні дні всі будуть забуті. Мудрий помирає так само, як і безглуздий.+
17 І я зненавидів життя,+ бо все, що робиться під сонцем, видалося мені безрадісним, все марне,+ все — гонитва за вітром.+
18 Зненавидів я також усю свою тяжку працю, яку виконував під сонцем,+ бо мушу залишити все тому, хто прийде після мене.+
19 І хто знає: буде він мудрим чи безглуздим?+ А він заволодіє усім, що я набув під сонцем тяжкою працею і мудрістю. Це теж марнота.
20 Тож моє серце охопив розпач, коли я глянув на всю тяжку працю, яку виконував під сонцем.
21 Людина може трудитися з мудрістю, знанням і вмінням, але її надбання переходить* до того, хто над ним не трудився.+ Це теж марнота і нещастя* велике.
22 Що ж отримає людина за всю свою тяжку працю і прагнення, які спонукують* її трудитися під сонцем?+
23 Адже те, чим вона займається всі свої дні, приносить біль та розчарування,+ і навіть уночі її серце не має спокою.+ І це теж марнота.
24 Немає нічого ліпшого для людини, ніж їсти та пити і тішитися* своєю тяжкою працею.+ Зрозумів я також, що це з руки правдивого Бога.+
25 Бо хто ліпше від мене їсть і п’є?+
26 Правдивий Бог дає людині, яка йому до вподоби, мудрість, знання і радість,+ а грішнику він дає роботу — збирати й нагромаджувати, щоб потім віддати все тому, кого Бог вподобав.+ Це теж марнота і гонитва за вітром.
Примітки
^ Або «веселощам».
^ Або «веселощі».
^ Або «лісі».
^ Букв. «синів дому».
^ Або «шляхетна жінка, багато шляхетних жінок».
^ Або «майно, яке належить тільки».
^ Букв. «про що просили мої очі».
^ Або «веселощів».
^ Або «часткою».
^ Або «користі».
^ Букв. «має очі в голові».
^ Або «лихо».
^ Або «вона мусить передати все».
^ Букв. «і старання серця».
^ Або «дозволити своїй душі бачити добро».
