Книга Екклезіаста 3:1—22

  • На все свій час (1–8)

  • Радіти життям — це дар від Бога (9–15)

    • Вічність у серці людини (11)

  • Бог судить усіх справедливо (16, 17)

  • Усі помирають — і люди, і тварини (18–22)

    • Усі повертаються в порох (20)

3  На все свій час,є час для кожної справи під небом:   час народжуватися* і час помирати,час садити і час виривати посаджене,   час убивати і час лікувати,час руйнувати і час будувати,   час плакати і час сміятися,час голосити і час танцювати*,   час розкидати каміння і час каміння збирати,час обіймати і час стримуватися від обіймів,   час шукати і час миритися з втратою,час зберігати і час викидати,   час розривати+ і час зшивати,час мовчати+ і час говорити,+   час любити і час ненавидіти,+час для війни і час для миру.  Яка користь робітнику з того, що він докладає стільки зусиль?+ 10  Я бачив справи, якими Бог дав займатися синам людським. 11  Усе він зробив гарним* свого часу.+ Він навіть вклав вічність у їхнє серце. Проте люди ніколи не зможуть збагнути всі діла, які чинить правдивий Бог, від початку до кінця. 12  Я дійшов висновку, що для людини немає нічого ліпшого, ніж радіти і робити добро у своєму житті,+ 13  і що кожен повинен їсти, пити й тішитися своєю тяжкою працею. Це дар від Бога.+ 14  І я зрозумів: усе, що робить правдивий Бог, залишиться повіки. До цього немає що додати і немає що відняти. Правдивий Бог зробив це так, щоб люди боялись його.+ 15  Що стається, те вже ставалося, і що буде, те вже колись було.+ Але правдивий Бог шукає того, за чим женуться*. 16  Побачив я під сонцем ще й таке: зло було там, де мала бути справедливість; воно було й там, де мала бути праведність.+ 17  Тож промовив я в серці своєму: «Правдивий Бог буде судити і праведного, і неправедного,+ бо є час для кожної справи та всякого діла». 18  Також подумав я в серці своєму про людських синів: правдивий Бог випробує їх і покаже, що вони не відрізняються від тварин, 19  бо в людей і в тварин один кінець.+ Як помирають одні, так помирають й інші, і в усіх той самий дух.+ Тож людина не має переваги над тваринами, адже все марне. 20  Всі йдуть у те саме місце.+ Усі виникли з пороху,+ і в порох усі повертаються.+ 21  Хто може знати, чи дух людей піднімається вгору і чи дух тварин спускається вниз, до землі?+ 22  І побачив я, що для людини немає нічого ліпшого, як тішитися своєю працею,+ адже в цьому її нагорода*. Бо хто дасть їй можливість побачити, що станеться після неї?+

Примітки

Або «народжувати».
Букв. «підстрибувати; скакати».
Або «впорядкованим; належним; відповідним».
Або, можливо, «те, що минуло».
Або «частка».