Книга Йова 17:1—16
17 Дух мій зламаний, і дні мої згасають,на мене чекає кладовище.+
2 Насмішники мене оточили,+мої очі змушені дивитись* на їхнє бунтарство.
3 Прошу, прийми і збережи мою заставу.
Хто ще поручиться за мене, потиснувши руку мою?+
4 Серця насмішників ти позбавив розважливості,+тому не звеличуєш їх.
5 Нерозважливий пропонує майно своє друзям,тимчасом як очі його дітей гаснуть.
6 Бог зробив мене посміховищем* для людей,+щоб мені плювали в обличчя.+
7 Від страждання тьмяніють очі мої+і все тіло моє — як тінь.
8 Праведні приголомшено дивляться на це,і невинний обурюється на безбожного*.
9 Міцно тримається праведний своєї дороги,+і той, у кого чисті руки, стає сильнішим.+
10 А ви можете приходити і далі мені докоряти,бо не знаходжу я серед вас мудрого.+
11 Дні мої проминули,+мої задуми, бажання мого серця знівечені.+
12 Ви ніч перетворюєте на день, кажучи:
“Невдовзі буде світло, бо зараз темно”.
13 Якщо я далі чекатиму, то могила* стане мені домом+і в темряві я розстелю собі постіль.+
14 До ями*+ я промовлю: “Батьку мій!” —а до хробака: “Мати і сестро моя!”
15 Де ж тоді надія моя?+
Чи хтось її бачив?
16 Піде надія моя до брам могили*,коли я разом з нею в порох зійду».+
