Книга Йова 30:1—31
30 Тепер сміються наді мною+чоловіки, молодші за мене,чиїх батьків я відмовився б триматинавіть із псами, які стерегли мою отару.
2 Хіба була мені потрібна сила їхніх рук?
Таж люди ті снаги не мають.
3 Вони виснажені через злидні й голод,гризуть пересохлу землю,яка вже була розорена і спустошена.
4 Збирають вони солоне листя з кущів,і корінь чагарників* стає їм за їжу.
5 Їх виганяють з громади,+кричать на них, як на злодіїв.
6 Вони живуть на схилах ущелин*,у ямах і скелях.
7 У кущах вони кричать,туляться одні до одних у кропиві.
8 Це сини нерозумних і безіменних,котрі вигнані* з краю.
9 І такі зневажають мене у своїх піснях,+для них я став посміховищем*.+
10 Вони мною гидують, тримаються від мене здалека+і не бояться плювати мені в обличчя.+
11 Бог обеззброїв* мене й упокорив,тому вони не знають ніякого стриму* переді мною.
12 Наче зграя негідників, вони піднімаються праворуч від мене й нападають.
Вони змушують мене втікатиі ставлять на моєму шляху перешкоди, щоб мене погубити.
13 Вони нищать стежки мої,через них лихо моє стає ще гіршим,+і немає кому їх зупинити*.
14 Приходять вони, мов через великий пролом у стіні,з’являються вони юрбою разом зі спустошенням.
15 Жах мене охоплює,гідність моя щезає, мов віднесена вітром,і зникає спасіння моє, немов хмара.
16 Життя* моє відпливає, наче вода,+лихі дні+ захоплюють мене в полон.
17 Вночі біль пронизує кістки мої*,+муки роздирають мене і не стихають.+
18 Величезна сила спотворює моє вбрання*і стискає мене, наче комір тісний.
19 Кинув Бог мене в болото,я став подібний до пороху й попелу.
20 Я волаю про допомогу, а ти не відповідаєш мені,+встаю, а ти лише дивишся на мене.
21 Ти став жорстоким до мене,+своєю могутньою рукою вражаєш мене.
22 Піднімаєш ти мене вітром, несеш на ньому,і буря жбурляє мною*.
23 Я знаю, що ти приведеш мене до смерті,в дім, де зберуться всі, що живуть.
24 Але ніхто не нападе на розбиту людину*,+коли вона волає про допомогу у своєму нещасті.
25 Хіба я не плакав над тими, у кого були важкі часи*?
Хіба я* не жалів бідного?+
26 Хоча добра я сподівався, але прийшло зло,світла чекав, але прийшла темрява.
27 Всередині у мене все бурлить безупинно,лихі дні спіткали мене.
28 Я ходжу похмурий,+ сонце не світить.
Серед громади я підводжуся і волаю про допомогу.
29 Братом став я для шакаліві приятелем для доньок страуса.+
30 Шкіра моя почорніла і відпадає,+кістки горять від жару*.
31 Моя арфа грає лише для жалоби,моя флейта* — для плачу.
Примітки
^ Букв. «ретаму».
^ Букв. «вигнані бичем».
^ Букв. «притчею; приказкою».
^ Букв. «послабив мою тятиву».
^ Або «вони відкинули вуздечку».
^ Або, можливо, «і немає у них помічника».
^ Або «душа».
^ Букв. «мої кістки свердлять наскрізь».
^ Або, можливо, «тяжкі страждання спотворюють мене».
^ Або, можливо, «з гуркотом розбиваєш мене».
^ Букв. «купу руїн».
^ Або «хто має важкий день».
^ Або «моя душа».
^ Або, можливо, «гарячки».
^ Або «сопілка».
