Книга Йова 41:1—34
-
Бог описує страшного левіафана (1–34)
41 Чи ти можеш піймати левіафа́на*+ рибальським гачкомабо мотузкою прив’язати язик його?
2 Чи можеш протягнути мотузку* крізь його ніздріабо гаком* проткнути щелепи його?
3 Чи буде він настійно благати тебеабо говорити до тебе лагідно?
4 Чи укладе він угоду з тобою,щоб стати твоїм рабом на все життя?
5 Чи будеш бавитися з ним, ніби з пташкою?
І чи триматимеш його на поводку, щоб доньки твої розважались?
6 Чи торговці захочуть щось дати за нього взамін?
Чи ділитимуть його між купцями?
7 Чи проб’єш гарпунами його шкіру+або його голову рибальськими списами?
8 Якщо торкнешся його,то бій з ним ти не забудеш і більше цього не робитимеш.
9 Якщо думаєш підкорити його — це даремні сподівання.
Сам його вигляд тебе приголомшить*.
10 Ніхто не має відваги потривожити його.
А хто ж тоді встоїть переді мною?+
11 Хто мені першим щось дав, щоб я мусив віддячити йому?+
Усе, що під небесами, моє.+
12 Не буду я мовчати про ноги левіафана,про його могутність і про красу його тіла.
13 Хто може зняти з нього одяг?
Хто залізе йому в роззявлену пащу?
14 Хто може відкрити величезні щелепи його*?
Його зуби страшні, вони стирчать в усі боки.
15 Спина його вкрита рядами щитків*,які міцно скріплені і запечатані.
16 Вони прилягають один до одного щільно,навіть повітря не проходить між ними.
17 Зрослись вони міцно між собою,зчепилися так, що не роз’єднати.
18 Від його пирхання блискає світло,очі його горять, мов промені світанку.
19 З пащі його вириваються блискавки,вилітають іскри вогняні.
20 З його ніздрів валить дим,наче з печі, розпаленої комишем.
21 Він подихом своїм запалює вугілля,з пащі його виходить полум’я.
22 У шиї його криється велика сила,всі перед ним утікають зі страху.
23 Складки на його животі міцно стиснуті між собою,вони мов литі, міцні і непорушні.
24 Серце його затверділе, наче камінь,тверде воно, немов нижнє жорно.
25 Коли він встає, навіть силачів огортає страх,коли він кидається, вони бентежаться.
26 Ані мечем не подолаєш його,ані списом*, ані вістрям стріли.+
27 Залізо для нього мов соломина,а мідь — наче спорохнявіле дерево.
28 Не може стріла відігнати його,камінь з пращі для нього ніби стерня.
29 Він дивиться на кий, як на стернину,сміється з бряжчання списа*.
30 Знизу він немов гострими черепками покритий,наче молотильна дошка, він повзе по болоті.+
31 Він змушує глибини кипіти, як казан,перетворює море на казанок, в якому варять пахучі олії.
32 Лишає він за собою блискучий слід,і водні глибини здаються сивими.
33 Немає подібного йому на землі,він створений так, що не боїться нічого.
34 Він сміливо дивиться на все, що горде,він цар над усіма величними звірами».
Примітки
^ Можливо, крокодила.
^ Букв. «комиш».
^ Букв. «колючкою».
^ Або «зіб’є тебе з ніг».
^ Букв. «двері його обличчя».
^ Або, можливо, «він пишається своїми рядами щитків».
^ Або «ані списом; ані дротиком».
^ Або «дротика».
