Книга Йова 6:1—30

  • Відповідь Йова (1–30)

    • Вважає, що його нарікання виправдане (2–6)

    • Його розрадники зрадливі (15–18)

    • «Слова правдиві не ранять!» (25)

6  І відповів Йов:  «О, якби муки мої+ були зваженіі покладені на терези разом з бідами!   Бо тепер вони важчі за морський пісок,тому мої слова безумні*.+   Стріли Всемогутнього мене прошили,і мій дух п’є їхню отруту.+ Жахи від Бога вишикувались проти мене.   Чи буде дикий осел+ іржати, коли вдосталь трави,а бик ревіти, коли паші багато?   Чи прісну їжу їдять без соліі чи має смак сік мальви*?   Я* не бажаю цього торкатись,воно наче їжа зіпсута.   О, якби виконалось моє прохання! Якби сповнив Бог бажання моє!   Якби ж то Бог захотів мене розчавити,якби простягнув свою руку і знищив мене!+ 10  Навіть це мене потішило б,і я підскакував би з радості, незважаючи на муки нестерпні,бо не відкидав я слів Святого.+ 11  Хіба я маю силу чекати?+ Хіба знаю, що зі мною буде, аби далі жити*? 12  Чи міцний я, мов скеля,і чи тіло моє з міді? 13  Чи я спроможний сам собі допомогти,якщо мене позбавили всякої підтримки? 14  Хто відмовляє у відданій любові своєму ближньому,+той відкине страх перед Всемогутнім.+ 15  Мої брати зрадливі,+ мов зимовий потік,як вода зимових потоків, що пересихають. 16  Вони темні від криги,в них ховається сніг, що тане. 17  Але приходить час — стають вони безводними та зникають,і, коли настає спека, вони висихають. 18  Їхнє русло змінюється,течуть вони в пустелю і зникають. 19  Каравани з Те́ми+ шукають їх,і мандрівники із Севи*+ чекають на них. 20  Проте вони засоромлені, бо сподівання їхні не справджуються,вони прибувають туди — і розчаровуються. 21  Так і ви тепер для мене+ —бачите жах мого нещастя і лякаєтесь.+ 22  Хіба я казав: “Дайте мені щось”або просив, щоб ви зробили мені подарунок зі свого майна? 23  Чи я просив визволити мене з руки ворогаабо врятувати* від гнобителів? 24  Навчайте мене, а я буду мовчати,+поясніть, у чому провина моя. 25  Слова правдиві не ранять!+ А ваші докори — яка від них користь?+ 26  Чи ви задумали докоряти мені за мої слова,за розпачливі слова,+ які вітер відносить геть? 27  Ви так само кидали б жеребок, щоб поневолити сироту+і продати* друга свого!+ 28  А тепер оберніться і подивіться на мене,бо я не буду брехати вам в очі. 29  Прошу, обдумайте ще раз усе,— не спішіть мене засуджувати,—подумайте, адже від праведності я не відступився. 30  Чи на язиці у мене несправедливість? Хіба моє піднебіння не відчуває, що щось не так?

Примітки

Або «мова необачна, безрозсудна».
Ця рослина містить слиз, який не має смаку.
Або «моя душа».
Або «щоб я продовжував своє життя (душу)».
Або «група севаїтя́нських мандрівників».
Букв. «викупити».
Або «обміняти».