Книга Йова 9:1—35
9 І відповів Йов:
2 «Я знаю, що все це так.
Але хіба може бути виправдана смертна людина, яка судиться з Богом?+
3 Якби людина захотіла сперечатися з ним*,+то на жодне з тисячі його запитань вона б не відповіла.
4 У нього мудре серце і велика сила.+
Хто може противитись йому і не постраждати?+
5 Він пересуває* гори, а про це ніхто не знає,він перевертає їх у гніві своєму.
6 Трясе він землю і зрушує її з місця,так що дрижать стовпи її.+
7 Він наказує сонцю не сяятиі запечатує світло зірок,+
8 сам простягає небеса+і ходить по високих хвилях морських.+
9 Сузір’я Аш*, Кесı́л*,Кı́ма*+ і сузір’я південного неба* — це творива його.
10 Він чинить великі й незбагненні діла,+чудеса, які неможливо злічити.+
11 Він проходить біля мене, а я його не бачу,іде він повз мене, а я його не впізнаю́.
12 Він забирає, і хто може перешкодити йому?
Хто йому скаже: “Що ти робиш?”+
13 Бог свій гнів не стримає,+і помічники Раха́ва*+ вклоняться йому.
14 Тож як ретельно мушу я підбирати слова для відповіді,коли сперечаюся з ним!
15 Навіть якби правда була на моєму боці, я б не відповідав йому.+
Я лиш благав би мого суддю* про милосердя.
16 Якщо я буду кликати його, чи він озветься до мене?
Не вірю, що він почує мій голос.
17 Посилає він бурю і розчавлює мене,без причини помножує мої рани.+
18 Він не дає мені перевести подихі насичує мене гіркотою.
19 Якщо хтось і могутній, то це він,+якщо йдеться про правосуддя, то він каже: “Хто покличе мене на суд*?”
20 Навіть якщо правда на моєму боці, то мене звинуватять мої ж уста.
І якщо я бережу непорочність*, то він все одно ви́знає мене винним*.
21 Навіть якщо я бережу непорочність*, то сам я не впевнений у цьому*,і я не хочу* такого життя.
22 Немає ніякої різниці. Тому я кажу:
“Як невинного*, так і грішника він губить”.
23 Якщо нестримна повінь принесе несподівану смерть,то він посміється над розпачем невинних.
24 Земля віддана в руки грішників.+
Очі* суддів її він закриває,а якщо не він, тоді хто?
25 Дні мої біжать швидше, ніж бігун,+минають вони, і нічого доброго я не бачу.
26 Вони пропливають, мов човни з очерету,летять, як орли, що кидаються на здобич.
27 Навіть якщо я скажу: “Забуду свою тривогу,обличчя моє проясніє, я буду радіти”,
28 то все одно буду боятися через усі мої страждання.+
І я знаю, що не виправдаєш ти мене,
29 все одно я буду винуватим*.
Для чого ж даремно себе виснажувати?+
30 Якби я вимився водою з талого снігуі лугом* очистив руки свої,+
31 то ти б мене занурив у багно,і навіть мій одяг бридився б мною.
32 Бог не людина, як я, щоб міг я йому відповістиі щоб нам між собою судитися.+
33 Немає нікого, хто б нас розсудив*,хто б став нашим суддею*.
34 Якщо він перестане мене бити*і страх, який він вселяє, мене не вражатиме,+
35 то я буду сміливо з ним говорити,бо я не з тих, хто говорить зі страху.
Примітки
^ Або «позивати його до суду».
^ Або «забирає».
^ Можливо, сузір’я Великої Ведмедиці.
^ Букв. «внутрішні кімнати півдня».
^ Можливо, зірки Плеяд в сузір’ї Тельця.
^ Можливо, сузір’я Оріона.
^ Можливо, великого морського чудовиська.
^ Або, можливо, «того, хто судиться зі мною».
^ Букв. «викличе мене».
^ Або «навіть якщо я невинний».
^ Букв. «кривим».
^ Або «навіть якщо я невинний».
^ Або «не знаю своєї душі».
^ Або «зневажаю; відмовляюся від».
^ Або «тих, хто береже непорочність».
^ Букв. «обличчя».
^ Букв. «неправедним».
^ Або «поташем».
^ Або «немає посередника».
^ Букв. «поклав свою руку на нас обох».
^ Букв. «забере свою палицю з мене».
