Євангеліє від Марка 12:1—44
12 Після того він почав наводити їм приклади: «Один чоловік посадив виноградник,+ обніс його огорожею, видовбав заглибину для давильні і поставив вежу.+ Тоді він здав його виноградарям, а сам вирушив в іншу країну.+
2 У відповідну пору він послав до виноградарів свого раба, щоб забрати частину врожаю.
3 Проте виноградарі схопили його, побили й відіслали ні з чим.
4 Потім господар послав іншого раба. Але вони розбили йому голову і зганьбили його.+
5 Він послав ще одного раба, але того вони взагалі вбили. Посилав він і багатьох інших, але деяких вони побили, а деяких убили.
6 Був у нього ще улюблений син.+ Його він послав останнім, кажучи: “До мого сина вони поставляться з повагою”.
7 Але виноградарі почали говорити між собою: “Це спадкоємець.+ Ходімо вбиймо його, і спадщина буде нашою”.
8 Тож вони схопили його, вбили й викинули з винограднику.+
9 Що ж тепер зробить власник? Прийде і вб’є тих виноградарів, а виноградник здасть іншим.+
10 Хіба ви ніколи не читали в Писанні: “Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем*.+
11 Це від Єгови*, і воно дивовижне в наших очах”?»+
12 Зрозумівши, що цей приклад був саме про них, вони захотіли схопити* Ісуса, але, побоявшись людей, залишили його й пішли геть.+
13 Потім послали до нього декотрих фарисеїв та прибічників Ірода, щоб зловити його на слові.+
14 Прийшовши, ті сказали: «Учителю, ми знаємо, що ти завжди говориш правду, не намагаєшся догодити іншим і не зважаєш на те, в кого яке становище. Ти завжди навчаєш Божої дороги згідно з правдою. Скажи, чи дозволено* платити кесарю* подушний податок?
15 Платити нам чи ні?» Розпізнавши їхнє лицемірство, Ісус сказав: «Чому ви мене випробовуєте? Покажіть мені дена́рій*».
16 І, коли вони принесли дена́рій*, він запитав їх: «Чиє це зображення та ім’я?» Ті відповіли: «Кесареве*».
17 Тоді Ісус сказав: «Віддавайте кесареве* кесарю*,+ а Боже — Богові».+ І вони були вражені його словами.
18 Після того прийшли садукеї, які говорять, що немає воскресіння,+ і запитали:+
19 «Учителю, Мойсей написав нам, що коли хтось помре бездітним і залишить дружину, то його брат повинен одружитися з нею і продовжити рід свого брата.+
20 Тож було семеро братів. Перший одружився, але помер без потомка.
21 Тоді з його вдовою одружився другий, але теж помер, не залишивши потомка, і те саме сталося з третім.
22 Так померли всі семеро братів, і ніхто з них не залишив потомка. Кінець кінцем померла й сама жінка.
23 Отже, коли настане воскресіння, чиєю дружиною вона буде? Адже з нею були одружені всі семеро».
24 У відповідь Ісус сказав: «Хіба не тому ви помиляєтесь, що не знаєте ні Писань, ні того, як діє Божа сила?+
25 Бо коли воскресають з мертвих, то ні чоловіки, ні жінки не одружуються, тоді вони подібні до ангелів у небі.+
26 Коли ж говорити про воскресіння мертвих, то хіба ви не читали в книзі Мойсея, у розповіді про терновий кущ, що Бог сказав йому: “Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова”?+
27 Він Бог не мертвих, а живих. Так що ви дуже помиляєтеся».+
28 Тоді підійшов один із книжників і почув, як вони сперечаються. Він побачив, що Ісус їм добре відповів, тому запитав його: «Яка заповідь найперша*?»+
29 Ісус сказав: «Перша така: “Слухай, Ізра́їлю: Єгова*, наш Бог,— один Єгова*,
30 і люби Єгову*, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею*, всім своїм розумом та всією своєю силою”.+
31 А друга така: “Люби свого ближнього, як самого себе”.+ Немає заповіді, більшої від цих».
32 На це книжник промовив до нього: «Учителю, ти сказав добре і правдиво: “Він — один, і немає іншого, крім нього”;+
33 і треба любити його всім своїм серцем, всім своїм розумінням і всією своєю силою, а також любити ближнього, як самого себе. Це набагато цінніше від усіх цілопалень та жертв».+
34 Ісус же, побачивши, що той говорить розсудливо, сказав: «Ти недалеко від Божого Царства». І після того ніхто не наважувався ще про щось його розпитувати.+
35 Продовжуючи навчати у храмі, Ісус сказав: «Чому книжники говорять, що Христос — просто Давидів син?+
36 Адже Давид, керований святим духом,+ сам говорить: “Сказав Єгова* моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги»”.+
37 А якщо Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?»+
І численний натовп із задоволенням слухав Ісуса,
38 а він продовжував навчати: «Стережіться книжників, які люблять ходити в довгому вбранні й хочуть, щоб їх вітали на ринкових площах.+
39 Вони прагнуть мати передні* місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.+
40 Вони пожирають доми* вдів і довго моляться напоказ*. Вони отримають суворіший* присуд».
41 Тоді, сівши так, щоб було видно скриньки* для дарів,+ він почав спостерігати, як люди кидають у них гроші. Чимало заможних кидали багато монет,+
42 а одна бідна вдова підійшла і вкинула дві монетки, які були майже нічого не варті*.+
43 Тож він покликав учнів і сказав: «Правду кажу вам: ця бідна вдова вкинула більше, ніж усі люди, які кидали гроші в скриньки.+
44 Бо вони кидали через те, що мають надмір, а вона, хоча й живе в нужді*, вкинула все, що мала,— весь свій прожиток».+
Примітки
^ Букв. «головою рогу».
^ Див. додаток А5.
^ Або «арештувати».
^ Або «цезарю».
^ Або «правильно».
^ Див. додаток Б14.
^ Див. додаток Б14.
^ Або «цезареве».
^ Або «цезареве».
^ Або «цезарю».
^ Або «найважливіша».
^ Див. додаток А5.
^ Див. додаток А5.
^ Див. додаток А5.
^ Див. додаток А5.
^ Або «найкращі».
^ Або «майно».
^ Або «задля виправдання».
^ Або «важчий».
^ Або «посудини».
^ Букв. «дві лепти, які становлять квадра́нс». Див. додаток Б14.
^ Або «бідності».
